Поламані тіла та брудні обличчя. Тусклими очима вони дивляться на нас із полиць комісійних магазинів. В минулому вишукані красуні, а сьогодні нікому непотрібні та залишені напризволяще. Саме в такому стані знаходить фарворових ляльок чернігівка Наталія Глазкова. Вона власними руками реставрує їх та дарує друге життя.

Наталія Глазкова почала дарувати нове життя лялькам з 2015 року

Спочатку жінка і не задумувалась про подібне заняття, адже мала мрію зібрати власну колекцію новеньких фарфорових красунь, яких вона купувала у магазині товарів з Європи.

Там же натрапила і на своїх перших «підопічних». Старенькі, поламані ляльки «доживали» свій вік, зваленими в коробку. Їх готові були віддати за безцінь або навіть відправити на смітник.

— Я звернула увагу на коробку, де валялися зламані ляльки. Вони так нещасно виглядали. Я розуміла, що їх ніхто не візьме, ніхто ніколи не буде любити чи захоплюватись. І знаєте, мені так боляче стало за них. І тоді зважилась взяти одну і полагодити, потім прийшла за іншою. І так поступово почала розбиратись, що і як в них влаштовано, — пригадуючи ті часи, розповідає Наталія.

Свою першу ляльку майстриня майже не пам'ятає

Спершу реставрувати ляльок для жінки було непростим завданням. Не маючи подібного досвіду Наталя моніторила форуми в інтернеті та практикувалась сама. Щось виходило, а щось ні, але жінка не здавалась.

— Почала лазити по форумах і вишукувати поради людей, хто вже мав справу з такими ляльками. Дуже багато читала порад музейних працівників, дивилась рецепти, як клеїти фарфор, а також наносити макіяж та реставрувати обличчя, — розповідає майстриня.

Свою "першу" ляльку Наталія майже не пам'ятає. За словами жінки, це був арлекін у жахливому стані без рук та ніг. А тому довелося змайструвати повністю тіло.

— Я трохи змінила пропорції і зшила нове тіло для цієї ляльки. Прилаштувала йому дерев’яного коника у руки. У нього вийшло трохи сумне обличчя і я його назвала „Грусть смешного человечка“. Зараз Арлекін живе у приватній колекції, — розповідає реставраторка-любителька.

Особлива лялька Каламбіна

Усіх своїх ляльок Наталія цінує та дбає про них, і обов'язково кожній дає ім'я. Про одну з них, яскраво вбрану красуню з лютнею, жінка розповідає з особливою любов'ю. ЇЇ звуть Каламбіна.

— Зараз вона красуня, я її нікому не віддаю. Але спочатку був жах. Це була лише голова і рване тіло. Голова замазана чимось чорним і повністю залита, а волосся схоже на ганчірку для миття підлоги. Я як побачила її, перелякалась навіть, думала, де буду шукати матеріали для її відновлення. Пам’ятаю як несла її додому, всю брудну і розбиту, і сказала їй, що нікому не віддам, — каже про Каламбіну Наталія.

Від фарфорових красунь до пластикових

Не лише фарворові ляльки потрапили в коло інтересів Наталії Глазкової. З часом вона захотіла зібрати колекцію «ляльок з дитинства» радянської епохи. У свій час своїх жінці довелося віддати, адже для них просто не вистачило місця. Тому фарфорових красунь жінка відклала в сторону і почала займатись пластиковими. З ними роботи побільше.

— Є свої нюанси у відновленні таких ляльок. Багато подряпані з поламаними кінцівками. Доводиться ремонтувати механізми очей і шукати потрібні матеріали. Більшу частину таких ляльок я купувала на барахолках, а деякі навіть зі смітника діставала. Люди дивились косо, але я не зважала, раділа як дитина — розповідає Наталія.

Більше чотирьохсот ляльок у руках майстрині отримали нове життя

За шість років реставраційних робіт через руки майстрині пройшло більше чотирьох сотень різних ляльок. На реставрацію однієї фарфорової красуні жінка витрачає більше тижня. Все залежить від дизайну та рівня її занедбаності.

— Знаєте, іноді навіть на пошиття одягу для ляльки йде цілий тиждень. Це досить важкий процес. Маленький об’єм і не у всіх місцях можна прострочити швейною машинкою. А ще ручна вишивка займає багато часу.

Якщо говорити про тіло ляльки, то на це йде день, а ще день можу сидіти міняти їм очі і відновлювати лице — каже Наталія.

Вбрання для ляльок майстриня також шиє власноруч, намагається підбирати тільки якісні вінтажні тканини.

— Я намагаюсь підбирати натуральні тканини, вінтажні і максимально слідувати фасонам різних часів. Синтетику майже не використовую, лише, якщо цього вимагає образ. В основному бавовна, шовк.

Замовляємо тканини в Одесі, купуємо в секонд-хенді, там дійсно буває так, що лежать клаптики якісної тканини. Бісер можна придбати в наших магазинах, а ось мереживо я шукаю також в секонд-хендах — ділиться Наталія.

А от прикраси для красунь виготовляє її донька. Вона разом з мамою займається розробкою дизайну для кожної нової ляльки.

Бере участь у реставраційних роботах і чоловік майстрині. Саме він виготовляє дерев’яні скрині та декорації для ляльок. Наталія ж займається дизайном цих виробів, розписує фарбами чи прикрашає у техніці «декупаж».

Виставляє ляльок на продаж, аби прилаштувати у добрі руки

Своїх ляльок жінка намагається залишати собі, хоча і доводиться деяких продавати чи віддавати в приватні колекції. Ціни Наталія Глазкова ставить демократичні, адже для неї головне знайти гарного власника для своїх підопічних, тож гроші великої ролі не грають. Лялька середніх розмірів коштує від 450 гривень.

— Все ж таки доводиться багатьох ляльок віддавати колекціонерам, тому що житлові умови не дозволяють утримувати всю колекцію. Тим паче, що їм потрібен спеціальний догляд. Найлютіші вороги фарфорових ляльок це пряме сонячне світло, міський пил та дим від цигарок. Тому їх треба зберігати в закритих скляних шафах, а в нас вона всього лише одна така. Отож виставляю деяких ляльок на продаж, задля того, щоб прилаштувати їх у добрі руки, — розповідає реставраторка-любителька.