Майор поліції Чернігова Оксана Зубець - миротворець. Вона відслужила у двох місіях – у Південному Судані та на Кіпрі. А тому, щороку 29 травня вона разом з усім світом відзначає Міжнародний День миротворців. І ми розкажемо дещо про її професійне життя.
Оксана Зубець працює в органах внутрішніх справ з 2004 року, а її миротворча діяльність почалася в 2014-му.
- Вперше про можливість стати миротворцем я дізналася у 2013 році. Звернулася до відділу кадрів, де мені роз’яснили, що поїхати у миротворчу місію цілком реально. Для цього треба досконало володіти французькою або англійською мовою та скласти іспити, - ділиться спогадами Оксана.
Із знанням англійської у жінки не було жодних проблем. Тому вона написала відповідний рапорт і невдовзі отримала виклик до миротворчого центру при Академії внутрішніх справ України для складання іспитів.
- Всі іспити я успішно склала, після чого мені запропонували місію в Південному Судані. Я погодилася і вже 31 серпня 2014 року вперше ступила на землю Африканського континенту – розповідає Оксана Зубець.
Миротворча місія у Південний Судан
Спершу миротворці прибули на базу ООН в місті Ентебе в Уганді, де пройшли 5-денний курс з правил особистої безпеки під час несення служби.
Наступних 2,5 роки Оксана Зубець служила на посаді командира відділу захисту прав дітей та жінок в місті Бор, штату Джон-глей у Південному Судані.
– Моя повсякдення робота полягала в тому, що з 8-ї ранку і до 16-ї вечора я перебувала в таборі біженців – проводила різноманітні тренінги, лекції, зокрема для дітей. Ми працювали щодня, без вихідних і свят. Після 16-ї години наша команда іноді збиралася, щоб пограти у волейбол, позмагатися у перетягуванні канату тощо. Також у вільний час я спілкувалася з рідними в Інтернеті – згадує жінка.
У таборі біженців на той момент перебувало 2500 осіб – переважно це місцеве плем’я «нуер». Поза табором жили мешканці племені «дінка». Між ними відбувався військовий конфлікт, який миротворці були покликані врегулювати.
У 2016 році відбулася ескалація конфлікту між племенами. Озброєні місцеві мешканці нападали на табір біженців та базу миротворців.
– Ми не показували свого страху, адже довіра місцевого населення була для нас важливіша, ніж власні емоції і почуття. Якось я прокинулася серед ночі від звуків пострілів. Всіх миротворців швидко зібрали у бункері на випадок, якщо буде озброєний напад. Нашу охорону забезпечили військові з Індії, Непалу та Гани, оскільки поліцейський компонент перебуває у місії без зброї. На щастя, тоді нападу не було, хоча ще близько тижня ми постійно жили в стресі, – каже Оксана Зубець. - Нестандартних і хвилюючих ситуацій в місії було чимало.
Наприклад, в таборі біженців сталася така історія: в одному з блоків було новонароджене немовля, до якого підійшла інша дитина – дівчинка віком 1 рік і 11 місяців. Старша дитина, граючись, вкусила немовля за щічку. Це побачила матір новонародженого і назвала дівчинку людожеркою. Після чого інші представники племені вирішили її вбити. Аби запобігти трагедії, я доклала чимало сил – проводила зустрічі зі старійшинами племені, говорила з родичами цим дітей. Врешті-решт сім’ю дівчинки довелося перевести в інший блок, щоб врегулювати конфлікт.
Миротворча місія на Кіпр
Оксана Зубець повернулася з Судану в 2017 році, а у серпні 2018 року поїхала в другу миротворчу місію на Кіпр.
Офіцерка жила і працювала у буферній зоні, що розділяє північну і південну частини Кіпру. На півночі живуть турки-кіпріоти. А на півдні – греки-кіпріоти. Буферна зона патрулюється миротворцями і використовується для врегулювання ситуації між конфліктуючими сторонами.
– На Кіпрі я прослужила 2 роки і 2 місяці. Спочатку побула патрульною, а потім перейшла на посаду працівниці кадрового забезпечення. Я була єдиною, хто відповідав за кадрову роботу і увесь особовий склад.
Сьогодні Оксана допомагає дітям, які потрапили в складні обставини
З другої місії Оксана Зубець повернулася 1 листопада 2020 року. І одразу ж приступила до своєї звичної роботи – в ювенальній превенції Управління превентивної діяльності ГУНП в Чернігівській області.
– Мої основні обов’язки – профілактична робота з дітками. Взагалі, я дуже люблю дітей: допомагати їм у складних життєвих обставинах, організовувати для них цікаві заходи. За 15 років я жодного разу не думала змінити роботу чи навіть свій підрозділ.
Щодо планів на наступну миротворчу місію – життя покаже. Робота миротворцем – дуже цікавий досвід, якого не отримаєш більше ніде. Зараз я готова підтримувати кожного, хто захоче взяти участь у відборі до місії, а особливо – жінок –поділилась Оксана Зубець
