У своїй вишивці вона відтворює традиційні візерунки українського народу. Вже багато років чернігівка Юлія Любенко власноруч створює сорочки, спідниці та рушники в українському народному стилі. У своїх роботах жінка зберігає автентичні деталі крою та старовинні орнаменти Чернігівщини.
Покинула фінансову справу і взалася за вишивку
Українською народною вишивкою жінка стала цікавитися ще у 2009 році. За освітою Юлія економістка, проте пішла з фінансової справи, перетворивши улюблене хобі на свою роботу.
— Почала вишивати спочатку хрестиком. Вчилась гарно вишивати з виворотом, щоб стібки в один бік дивились. В той час багато інформації у доступі не було, ось всі ці майстер-класи, уроки, такого раніше не було.
Багато читала книги, щось сама пробувала. Потім я дізналась про майстриню Ольгу Костюченко.На той час вона вже достатньо давно займалась вишивкою і саме народною. Мене це дуже зацікавило, в неї були дуже гарні роботи і я стала слідкувати за нею в інтернеті, — ділиться спогадами Юлія Любенко.
У 2016 році у Юлії з’явилась можливість піти на навчання до цієї майстрині. Робота з наставницею покращила її навички і вона почала вишивати вже складніші вироби.
Перша вишита сорочка була для мами
Свою першу сорочку чернігівка вишила для своєї мами.
— Це була досить серйозна робота для мене. Репліка на сорочку, що зберігається в історичному музеї (ред. - Чернігова). Як основу взяла літню блузку нетрадиційного крою, а для орнаментів та прикрас я вже традиційні техніки використовувала. Вона її до сих пір носить і дуже задоволена.
Над маминою сорочкою я працювала близько 420 годин. Це безпосередньо робочих годин вишивання та зшивання. Якщо без зшивання, то на годин 20 менше. Чим більше вишивки, тим довше часу займає процес виготовлення - розповідає жінка.
Мамина сорочка - репліка на сорочку, що зберігається в Чернігівському історичному музеї ім. Тарновського, традиційного крою
Другу свою сорочку Юлія Любенко вже зробила для батька, де власне спробувала традиційний крій чоловічої сорочки з народним орнаментом.
Чоловіча сорочка, традиційного крою "чумачка"
Створення однієї сорочки - складний і довготривалий процес. Юлія працює над викрійкою та пошиттям елементу одягу, який планує прикрасити вишивкою. Для цього майстриня використовує тільки льон або коноплі. Їх вона замовляє з Києва чи зі Львова.
— Якщо ми говоримо про традиційний крій, то все я роблю сама. Тканина ріжеться на квадрати і на прямокутники, все вручну вишивається, підрублюється і змережується.
Проте, я також практикую і сучасні крої, на зразок, наприклад, реглану. Це вже нетрадиційний напрям, проте, дотримується орнаментика та колористика. В цьому випадку мені допомагає швачка, яка кроїть та шиє, — розповідає майстриня.
Юлія відтворює старовинні орнаменти, які шукає в музейних сховищах
Репліка на рушник з музею Івана Гончара, Київ
Свої вишиті сорочки майстриня виготовляє за зразками тих, що зберігаються, наприклад, в Чернігівському історичному музеї ім. В. Тарнавського. Юлія може відтворити старовинний орнамент навіть по фото.
— Я надихаюсь старовиною. Постійний перегляд старих речей, фото, музейних експонатів. Якийсь елемент сподобався - я його відтворюю. Буває додаю щось своє. Якщо знаєш техніку - відтворити не важко.
Єдина різниця, що тоді шилось на старому полотні, яке люди самі ткали. А ми зараз користуємось фабричною тканиною і під неї треба вміти підлаштуватись, — каже майстриня.
Жінка повторила рушник, якому 275 років
Копія старовинного рушника, який відтворила Юлія. Оригінал зберігається у фондах Чернігівського історичного музею
Виготовленням лише одягу жінка себе не обмежує. Юлія вишиває різноманітні рушники, подушки, скатертини та різні побутові речі. Нещодавно майстриня відтворила копію старовинного рушника, що зберігається у фондах Чернігівського історичного музею.
— Унікальність цього рушника в тому, що на ньому вишита дата - 1746 рік. Він вважається найдавнішим побутовим рушником, це середина 18 століття. Я його вперше побачила в книжці Віри Зайченко і він мені припав до душі, тож я вирішила його відтворити.
В оригіналі - це малесенький рушничок десь, мабуть, 20 сантиметрів в ширину, в мене він більший вийшов, було полотно 40 сантиметрів. Я над ним працювала півтора місяці, — розповідає Юлія.
Вишивка Чернігівщини
Човники
Розповіла Юлія Любенко і про особливості чернігівської вишивки, які вона з року в рік так старанно відтворює.
За словами майстрині, у народній вишивці притаманній нашому регіону домінуючими кольорами були білий та червоний.
— Характерним для вишивки є білий колір та червоний. З кінця 19 століття все частіше зустрічається чорний та його поєднання з червоним.
Щодо орнаментики, то це геометричні візерунки та «човники». Квіти, оті калини-малини, до речі, не є традиційними візерунками. Тенденція на них з’явилась трохи пізніше, - розповідає майстриня.
Серед традиційних технік вишивки є й одна особлива для Чернігівщини. Вона має назву «мороз».
— Вишивка «морозом» характерна лише для Чернігівщини, ніде її більше немає. Вона собою являє ромбічні мотиви з гачечками і всередині них деревця.
Вишивається білими нитками і візуально нагадує мороз на шибках вікон взимку - розповіла Любенко
