Перший варган прийшов до нього уві сні. І сам він в результаті власноруч зробив більше 150 дримб. Чернігівець Денис Плеханов понад 6 років виготовляє незвичайні музичні інструменти.
Дримба - мініатюрний музичний інструмент
Варган, чи дримба — назви одного із найдавніших музичних інструментів. До середини 20 століття він користувався неабиякою популярністю по всій Україні, особливо на Гуцульщині.
Мольфари стверджували, що він магічний, адже може ввести у стан трансу.
Це невеликий музичний інструмент у вигляді металевої підківки з вузьким видовженим кінцем.
Шлях від колекціонера до майстра
Свій шлях майстра Денис Плеханов почав із колекціонування дримб.
— Одного разу мені наснився такий сон, де мені дарують дримбу. І так склалось, що я жоден свій інструмент не купував, мені всіх їх дарували дуже хороші знайомі. В мене в колекції було десь 15-17 інструментів, — розповідає Денис.
Самостійно виготовляти варгани чоловік почав у 2015 році.
— От після того, як цей потік подарунків закінчився, я зрозумів, що дримба — це така річ, котрої завжди мало, і кожного разу хочеться інструмент з новим звуком.
Отже, я почав шукати в інтернеті, яким чином її можна виготовити власноруч. Є серед майстрів дримби одне класичне відео — це майстер-клас пана Сергія Пижова майстра з Херсону. Завдяки цьому відео я почав розуміти суть процесу і тоді в мене з’явився вчитель Олександр Свіщев. Ми спілкувались з ним дистанційно, адже він живе у місті Сімферополі. Всю основну теорію звучання дримб я дізнався від нього.
Вчитель за диплом, майстер дримб - за покликанням
За освітою Денис вчитель фізики та інформатики. Три роки чоловік працював у школі, після чого покинув викладання заради улюбленої справи.
Зараз майстер присвятив всього себе виготовленню варганів, хоча спеціальної музичної освіти у нього немає, про що він, каже, іноді дуже шкодує.
— На жаль, в дитинстві батьки не пропонували займатись музичною освітою. Батько казав, що в мене немає слуху. Але з часом виявилось, що хоч і не ідеальний, але він таки є.
Мій син вже три роки займається музикою, в нас дома є електронне фортепіано і я іноді теж саджусь граю. У такі моменти розумію, що якщо тиждень так сідатиму і гратиму, повністю навчуся. Я дуже люблю музику, - каже чоловік.
На виготовлення першої дримби у Дениса пішло два місяці
Свою першу дримбу Денис робив близько двох місяців. Спочатку майстру не все вдавалось ідеально, проте він не зупинявся на труднощах, а продовжував працювати і вдосконалювати свої навички.
— Вчився заготовку гнути два три місяці. Щось не виходило, я відкладав, і знову повертався.
Коли моя перша клієнтка прийшла за цією дримбою, я розповів їй всю історію виготовлення. Вона була у такому захваті від наполегливості з якою зроблений цей інструмент, що сказала, що навіть спатиме з нею. І ніколи не розлучатиметься — так вона їй сподобалась.
Це замовлення було з Коломиї, а це така місцевість, де дримба досить розповсюджена. Тоді я сприйняв це, як свого роду благословення - ділиться спогадами майстер.
Після шести років кропіткої праці, майстер виготовив більше 150 дримб. Це число досить неточне, адже, як каже сам Денис, він припинив рахувати кількість своїх музичних інструментів саме на цій позначці.
Майстернею слугував маленький балкон власної квартири
Зараз, аби виготовити варган, чоловік витрачає від 5 до 24 годин чистого робочого часу.
— Взагалі, виготовлення дримби дещо розтягнуте у часі. Плюс до того я ніколи не роблю один інструмент, намаюсь одночасно робити чотири або п’ять. Ось їх я можу робити два три тижні.
Зараз, на жаль, я не можу собі дозволити приділяти час лише дримбам. Удень є багато інших справ та й родині увагу треба приділити, тому трохи довше іноді виходить. Але, якщо мене не відволікати, я спокійно можу зробити один інструмент за два дні.
Свої інструменти чоловік робить у власній невеличкій майстерні, яка знаходиться біля його будинку. Раніше, коли він тільки розпочинав свої перші кроки у ремеслі, своєрідною майстернею йому слугував маленький балкон власної квартири.
Перш, ніж зробити дримбу, майстер спочатку знайомиться із замовником
Виготовлення нової дримби Денис розпочинає зі спілкування із замовником.
— Дізнаєшся чого хоче замовник чи замовниця, так би мовити налаштовуєшся на людину та її потреби. Я завжди уточнюю, який звук хоче людина від свого музичного інструмента: високий, середній, низький. Також у мене завжди є певний готовий набір моделей, які я одразу можу запропонувати замовнику.
Далі розпочинається вже практична частина роботи, в основному слюсарська. На дримбі є чотири основні вістрі, потрібно зробити так, щоб вони стояли в одній площині. Тому я беру молот і вистукую доти, доки не вийде як мені потрібно, - розповідає чоловік.
За один місяць Денис виготовляє 6-7 варганів. Чоловік зізнається, що згодом планує вийти на 10-15 в місяць.
Найскладніше у роботі майстра, як каже Денис, це заспокоїтись. Чоловік дуже вибагливий до себе і своїх музичних інструментів і, допоки не зробить ідеально, не може зупинитись.
— Коли щось не виходить, я завжди заспокоююсь і розумію, що всеодно, рано чи пізно, інструмент зазвучить так, як мені потрібно. І це терпіння виробляється практикою. Треба зробити 50, 100, 200 дримб, і тоді приходить розуміння, що не може бути такого, щоб інструмент не зазвучав.
Мені свого часу мій вчитель говорив: "Денисе, завжди пам’ятай, що все в цьому житті можна «підігнути», «підстукати», «підстроїти», і все зазвучить так, як тобі потрібно".
Я краще перероблю свій інструмент повністю, ніж відправлю неготовий замовнику, і мені потім будуть казати, що дримба не звучить. Ні, я такого не допускаю і завжди вкладаюсь на всі 100%, - говорить майстер.
Робочий процес як медитація
Процес виготовлення нової дримби для Дениса як своєрідна медитація. У його майстерні завжди грає заспокійлива музика, а у повітрі витає пряний запах трав. Все це допомагає чоловікові якомога краще налаштуватись на роботу.
— Коли я роблю дримбу, я відчуваю політ. Це такі нереальні відчуття свободи і вільного польоту.
Я коли починаю гравірувати бормашиною, то настільки вхожу в процес, що зупиняюсь лише тоді, коли рука німіє, і ти розумієш, що продовжити не можеш чисто з фізичних причин.
Я тоді трохи відхожу, розминаюсь і думаю собі, ну напевне досить. Але потім розумію, що ні — не досить, і роблю далі. І це такий безкінечний процес від якого важко відірватись і, напевно, якщо б сім’я не дзвонила, я б тільки й сидів та робив.
Імена для дримб
Іноді майстер придумує імена своїм дримбам. Як каже Денис, вони приходять до нього під впливом натхнення.
А от замовлення на музичні інструменти до майстра надходять не тільки з України, а й із закордону.
— Останнє замовлення прийшло з Мексики. Також я робив дримби, які поїхали у Францію, Монголію. Дуже різна географія замовлень виходить. А взагалі, я дуже пишаюсь тим, що мій інструмент є в Австралії. Це взагалі був унікальний інструмент, другого такого я поки не можу виготовити.
Ми його зробили з моїм другом ковалем, в нього є власна кузня. Ми зробили заготовки і цей варган ще в мене пролежав півроку, а потім буквально за пів дня народилась ця дримба. Вона була дещо більша ніж всі, що я робив до цього, — розповів Денис
Як звучить дримба
