Зараз жителі Чернігова, які залишилися в місті, пишуть сторінки новітньої історії, які колись увійдуть до підручників. Поруч із захисниками і захисницями, наряду з працівниками комунальних служб, працюють ті, хто завжди оберігав історію Чернігова - історики та музейні працівники. Директор Чернігівського історичного музею імені Василя Тарновського на своїй сторінці веде щоденний блог, розповідаючи про те, як живе музей і яким був день його працівників. Про досвід роботи в оточеному місті - розповідь Сергія Лаєвського.

“Як і для переважної більшості українців, для нас ракетно-бомбові удари по нашим містам були цілковитою несподіванкою. Чи були ми до цього готові? - Ні. Чи готувалися про всяк випадок? - Так“

Ще у 2014-2015 роках і у 2018 музей відпрацьовував дії на випадок оголошення воєнного стану.

“На жаль всі наші питання щодо евакуації залишались без відповідей. Тому ми зосередили головні зусилля на порятунку музейних колекцій власними зусиллями і з урахуванням наших можливостей”.

Перші дні війни - перші обстріли

24 лютого переважна частина співробітників вийшли на роботу. В історичні експозиції та Військово-історичному музеї провели заходи з демонтажу музейних предметів, віднесених до І та ІІ груп за цінністю та значенням. Протягом 24-25 лютого вдалося їх демонтувати, упакувати та перенести до місця відносно безпечного під час обстрілів. Не все необхідне вдалося зробити у військовій філії музею.

Працівники Чернігівського історичного музею демонтують та упаковують цінні колекції Працівники Чернігівського історичного музею демонтують та упаковують цінні колекції Автор: Сергій Лаєвський

Під час обстрілів постраждали два наших музейних об’єкти. Найбільше військова філія, в якій вибуховою хвилею вибило вікна і пошкоджені стіни. Співробітникам і волонтерам вдалося винести музейні цінності і сховати їх в більш безпечному місці. А от будівлю наразі відремонтувати своїми силами музейники не можуть.

“Ми не можемо закрити ці величезні отвори. Потрібно закривати весь периметр фасаду висотою понад 2,5 м. Але будемо шукати можливість це зробити”

Не оминули руйнування і головну будівлю музею: вибиті уламками вікна всіх трьох поверхів. На щастя загрози для музейним предметів немає.

“Дірки ми залатали. А уламки снаряду, які ми знайшли на подвір’ї та в експозиції, надійдуть до музею”

Також колекцію поповнять уламки горщиків ХІ-ХVІІІ століть та кахлів ХVІІ-ХІХ століть, які знайшли воїни ЗСУ під час проведення земляних робіт у місті. Бійці їх ретельно зібрали і передали до музею.

“Всі наші експонати знаходяться під цілодобовою охороною підрозділів поліції, які вправно несуть свою службу”

Окрема ситуація по філії музею в Седневі. З початку війни московська орда захопила це містечко. До музею “Садиба Лизогуба” зайшла техніка. Розбили паркан. Але завідувачка філією змогла зберегти експонати і убезпечити будівлю.

Щоденна робота під виття сирен та гуркіт обстрілів

З перших днів у музеї постійно перебувають кілька співробітників, які забезпечують збереження колекцій.

Проводять їх демонтаж, упаковують експонати, переміщують в сховки. Це все робити досить складно без світла.

Колектив музею працював навіть під постійними сиренами та гуркотом обстрілами. Все було зроблено професійно та злагоджено. Керівництву музею вдалося навіть виплатити зарплатню за лютий співробітникам. Але в березні вони залишились без фінансування. На допомогу прийшли колеги із Музейної спільноти України

“Вдячний на надіслані дуже цінні та своєчасні передачі, які потрапляли до нас неймовірно важкими стежками”

Частина співробітників залишалася вдома. Спочатку робота з ними координувалася в телефонному режимі. Але коли зник зв’язок в багатьох частинах міста, це стало неможливим.

“Тривалий час немає світла. А вікна ми затулили, щоб зменшити негативний вплив вибухової хвилі”.

Збереження колекцій музею - надсладна, але важлива справа

Для музейних колекцій важливий правильний температурний режим. Але опалення зникло буквально в перші дні після початку війни. Поки було електропостачання, користувалися обігрівачами. А потім електрика зникла і стало сутужно.

“На жаль ми не можемо забезпечити відповідний температурно-вологісний режим через відсутність тепла та неможливість провітрювати приміщення. Але переконаний, що наші цінності такі ж стійкі, як і музейники, і жителі Чернігова стійкі і витримають всі негаразди”

Музейні колекції могли постраждати. Але найголовніше - життя людей

В будівлі музею є теплопункт, в якому з першого дня переховувалися мешканці будинків, в яких немає сховищ. Для родин з дітьми музейні співробітники облаштували місця для відпочинку.

В теплопункті музею облаштували сховище, де перебував колектив та місцеві жителі В теплопункті музею облаштували сховище, де перебував колектив та місцеві жителі Автор: Сергій Лаєвський

Коли ще було електропостачання і можна було використовувати обігрівачі, буквально в музеї народилася дитина - дівчинка Мирослава.

Але це було справжнє випробування як для молодої матусі так і для всіх музейників. Бо до пологового для надання медичної допомоги вдалося доправити маму з новонародженою лише з третьої спроби. За кілька днів маленьку Мирославу знову привезли до музею, де вона з родиною перебувала допоки їм не вдалося виїхати з Чернігова.

Виживання в умовах оточеного міста

З кожним днем інтенсивність обстрілів збільшувалася. І в теплопункт приходило все більше людей. А у музейників додавалося роботи, пов’язаної із звичайним побутовим забезпеченням: добути питну воду, найпростішу їжу, приготувати її. А ще доводилося слідкувати за дотриманням санітарно-побутових умов. Облаштували у дворі туалет для загального користування. Музейники прибирають територію, збирають сміття, наводять лад.

Музею надали генератор, завдяки цьому з’явився зв’язок. А ще у сховищі проходять лекції.

“Ми читаємо лекції для наших “мешканців музейного сховища” з різних тем історії міста”

Частина співробітників з тих чи інших причин виїхали за межі Чернігова. Частина залишилася в місті і знаходить можливість навідуватися до музейної домівки.

“Я пишаюсь тим, що деякі наші працівники зі зброєю в руках боронять рідну землю і постійно прошу їх берегти себе”

А ще працівники Чернігівського історичного музею імені Василя Тарновського неймовірно вдячні працівникам всіх комунальних служб, які весь цей час підтримують життєзабезпечення міста. І вірять , що Чернігів швидко відновиться. А самі вони почнуть працювати над створенням нових експозицій музею.

“Вірю, що наша славна фортеця - Чернігів - швидко повернеться до спокійного ритмічного життя міста, що вирвалося із облоги і перестане бути прифронтовим”