Коли окупанти зайняли село Ягідне, вони пройшлись подвір’ями всіх жителів. У людей позабирали мобільні телефони та зігнали всіх до шкільного підвалу. Попереджали: будуть обстріли, щоб не виходили.
Шукаючи порятунку від війни, люди масово залишали міста і виїжджали у села. Так вчинив і Роман, перебравшись зі своєю сім’єю з Чернігова до Ягідного, де мав дім.
Дім Романа Нежиборця у Ягідному обстріляли в перші ж дні війниФото: Facebook-сторінка Романа Нежиборця
На його подвір’я російські загарбники прийшли раптово. На той час там проживало дві сім’ї: Романа Нежиборця і його друга, також Романа. Чоловіки саме лагодили вікна, що постраждали внаслідок останнього обстрілу.
Роман із другом мусили віддати їм свої мобільні телефони, на папірцях записали паролі, але вмовили, щоб залишитись із дружинами та дітьми у схованці на власному подвір’ї, де був добротний погріб.
Телефон свого сина Роману вдалося сховати. Думав, що росіяни далеко відійшли. Дістав поспіхом, встановив деякі програми, аби почистити дані своїх акаунтів та подзвонив мамі.
Допомагав з перших днів війни
Коли почалась війна, наш колега не сидів склавши руки, допомагав селянам і військовим, був учасником волонтерських груп. Своїх побратимів він і намагався дзвінком попередити про небезпеку.
«Всім удалить Романа з чата і не звонить забрали телефон!», такий допис розмістила пані Лариса у фейсбук після розмови із сином, не знаючи, що виконувала останню волю своєї дитини. Розбита горем жінка відмовлялась прийняти правду про загибель сина.
Романа спіймали за цією телефонною розмовою, його та друга росіяни скрутили й кудись повели на очах у сімей. Жінок з дітьми відправили до шкільного підвалу.
Дружина Романа Нежиборця - Антоніна - із сином переховувалися в підвалі школи
У ньому невдовзі вони й почули від однієї місцевої жіночки те, чого боялися найбільше. Їй довелось побути на упізнанні тіл двох молодих чоловіків. Жінка заспокоювала односельців: у двох вбитих вона не впізнала жителів села. Тоді на прохання рідних Романа та його друга вона описала їх зовнішній вигляд та одяг. Все збігалось. Так, 9 березня дружини дізнались, що їх чоловіків розстріляли.
Будинок в Ягідному, де проживала родина Романа Нежиборця
3 квітня повідомили, що Ягідне звільнили. Поступово відновили зв’язок у селі та пошуки зниклих. Тіла двох Романів знайшли волонтери, відкопали місцеві. Лежали поруч, руки були зв’язані за спиною, помітні сліди від вогнепальних поранень.
Потім місцеві розкажуть, що хлопці перед смертю пережили справжні жахіття. Загарбники тримали їх в окремому підвалі, недовго. Застрелили на колінах, знайдені й гільзи. Дозволили поховати у присутності місцевого батюшки.
Минуло близько місяця
Дружині - Антоніні Нежиборець - подзвонив двоюрідний брат Романа, повідомив, що до моргу Чернігова привезли тіло, напевно її чоловіка і їй потрібно прийти на упізнання.
Була ще якась крихітна надія, - і її не стало. Коли у те, в що відмовлявся до цього часу повірити розум, повірили очі.
Своєю кровожерливою рукою орда легко вирвала з життя сина і батька, чоловіка і друга, колегу і товариша.
За що?! За його активну громадську позицію?! За своєчасну волонтерську допомогу у скрутний для своєї країни час?! За професійну належність до ЗМІ? Чи за все це разом?!
Всі, хто знав, цінуйте і бережіть світлу пам’ять про Героя - Романа Нежиборця.
