Депортація етнічних народів, їх примусове виселення в особливо жорстокій формі - це одна із багатьох репресивних традицій росії. І вона продовжує геноцид українців у ХХІ столітті.
28 квітня - 75-ті роковини операції "Вісла" - примусових депортацій українців з українських етнічних земель Лемківщини, Надсяння, Холмщини та Підляшшя. Ця операція була одним з етапів масового переселення мешканців цих регіонів, яке тривало з 1944 до 1951 року.
Комуністичні режими трьох країн підписали угоду про депортацію українцівФото: Український інститут національної пам'яті
Операція “Вісла”, яка мала форму етнічної чистки і була здійснена протягом квітня-серпня (28.04-12.08) 1947 року за рішенням партійного та державного керівництва Радянського Союзу, Польської Республіки та Третьої Чехословацької республіки. Війська цих трьох держав з використанням репресій депортували українців з їхніх етнічних територій.
Приводом до початку операції “Вісла” стала загибель 28 березня 1947 року в районі села Яблоньки (на шосе між Балигородом та Тісною) у бою з відділом УПА заступника міністра оборони Польської республіки - генерала Кароля Свєрчевського. Але справжньою причиною був намір, який прописаний у документах з грифом “таємно” - це “остаточне розв'язання української проблеми в Польщі”. Тоді ж 28 березня вийшла постанова Політбюро ЦК ПРП:
Архівний документ, який свідчить про участь в депортації керівництва Радянського Союзу Фото: Український інститут національної пам'яті
"Українське питання” почали так би мовити “вирішувати” у 1944-46 роках. Восени 1944 року Тимчасовий уряд Польщі заключив угоду з урядом Радянської України про обмін населенням. Відповідно до угоди-«бартеру» українське населення, що проживало у межах повоєнної Польщі, підлягало виселенню в Україну в обмін на польське населення, яке переїжджало з України до Польщі. При цьому застосовувалися терор, репресії населення. Конфіскація майна та обмеження прав людей.
Протягом двох років, понад 482 тисячі українців примусово позасудово депортували до УРСР. Це брутально здійснили комуністичні режими СРСР і Польщі. Виселяли українців у різні регіони УРСР – від Галичини до Причорномор’я, Слобожанщини та Донеччини. Депортованих навесні 1945 року в Україну лемків намагались заслати якнайдалі на схід і південь, у Запорізьку, Ворошиловградську (тепер Луганська), Сталінську (тепер Донецька), Дніпропетровську, Миколаївську, Херсонську, Кіровоградську та Одеську області. Їм було важко адаптуватися до життя в степу, але набагато важче було господарям - ґаздам звикнути до колгоспного життя.
Перший етап депортації у 1944-46 роках Фото: Український інститут національної пам'яті
У 1947 році розгорнувся другий етап переселення, відомий як операція “Вісла”
Тих українців, що відмовились виїжджати до СРСР у 1944-46 роках, польська влада в ході операції депортувала на північ і захід Польщі. Українців переселяли в табори, арештовували, вбивали. В ході підготовки операції:
24 квітня — з Варшави відправлено залізничним транспортом 15 тонн колючого дроту для побудови перехідних виселенських таборів.
24 квітня — згідно з наказом командира ОГ «Вісла» починаються масові арешти українців, запідозрюваних у співпраці з УПА.
І вже 28.04.1947 року о 04:00 ранку шість польських дивізій (близько 17 тисяч осіб) та відділи Корпусу Безпеченьства Публічного (назва органів польської служби безпеки) оточили території, на яких компактно проживало українське населення. В цей же час відділи НКВС і чехословацької армії заблокували східні і південні кордони Польської республіки від Берестя до Нового Санча.
29 квітня — зі станції Куляшне від'їжджає перший транспорт з виселенцями. Це були мешканці Должиці Сяніцького повіту.
Впродовж кількох місяців було депортовано майже 150 тисяч українців.
Ще кілька десятків тисяч українців були позбавлені батьківських домівок під час обмінів прикордонними ділянками між СРСР та Польщею у 1948 та 1951 роках.
Пам'ятний знак депортованим українцям з Лемківщини, Холмщини, Надсяння, Підляшшя у місті Самборі (Львівщина) Фото: Вікіпедія
Росія продовжує геноцид українців у ХХІ столітті
Теперішня депортація українців з території українських міст Сходу - це повторення репресивної політики НКВС часів СРСР. Росія примусово вивезла на свою територію понад 500 тисяч українців, зокрема 121 тисячу дітей.
Про це на засіданні Ради безпеки ООН повідомив постійний представник України при ООН Сергій Кислиця.
Ці дії є порушенням міжнародного гуманітарного права, а саме ст. 49 Женевської конвенції (IV) про проводження із цивільним населенням 1949 року та ст. 85 Додаткового протоколу (І) до конвенції від 1977 року, якими заборонено, не залежно від мотивів, здійснювати примусове індивідуальне чи масове переселення або депортацію осіб, що перебувають під захистом, з окупованої території на територію окупаційної держави.
