Ще 24 лютого чернігівський айтішник Тарас працював у американській IT-компанії. Та цей день розділив життя всіх людей в Україні на “до” та “після”. Тож вранці 25-го чоловік пішов до територіального центру комплектування, призвався до 58 окремої мотопіхотної бригади ім. гетьмана Івана Виговського 15 ОМПБ.

Повідомляє: 58 окрема мотопіхотна бригада ім. гетьмана Івана Виговського

Коли підрозділ вирушив на визначені позиції, в автобусі несподівано побачив однокласника.

“Життя таке непередбачуване… 19 лютого ми разом святкували 25-річчя закінчення школи, розмовляючи про буденні речі. Хто ж знав тоді, що зовсім скоро ми зустрінемося знову, але за інших обставин”, - каже захисник.

На війні, говорить боєць, особливого значення набувають прості речі.

“Буквально позавчора ти з дружиною роздумував, який ресторан обрати для вечері, а сьогодні з колишнім однокласником у лісі знаходиш можливість випити чаю і відчуваєш себе щасливим”.

Разом із побратимами зв’язківець Тарас захищав підступи до рідного міста. Завданням «виговців» було не дозволити ворогу взяти Чернігів у кільце. Та згадуючи життя на передовій, захисник ділиться не важкими, а комічними моментами. Наприклад, як побратим Микола хотів м'ясом поласувати. Якось перепав хлопцю класний шмат м'яса, траплялося таке не часто, але раптом - авіаналіт окупантів-терористів.

“Як гахне – то літак по нам відпрацював. Колю відкинуло вибуховою хвилею. Тарілку при цьому він втримав, а м'ясо з неї вилетіло. Засмутився хлопець”, – сміється Тарас.

Рідні військового не захотіли виїжджати з домівки та весь час залишалися там, відмовилася їхати за кордон і 14-річна донька захисника.

“Вона у мене - біатлоністка, професійно займалася спортом, тренувалася на лижній базі у Чернігові. Загарбники-росіяни розбили її вщент… Але нічого, надолужимо. Всі живі, здорові – це головне”.

СЛАВА ЗАХИСНИКАМ ЧЕРНІГОВА!

СЛАВА ЗАХИСНИКАМ УКРАЇНИ!

.

Слідкуйте за нами в Telegram!

Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!