Чернігівець Дмитро працював будівельником. Але війна в Україні та на рідній Чернігівщині змусила чоловіка стати на захист Батьківщини і стати військовим.
Про повномасштабне вторгнення російської армії в Україну чоловік дізнався з телевізійних новин. До територіального центру комплектування пішов як тільки одужав після хвороби. Як згадує захисник, це було 4 березня.
Батальйон, в якому служив Дмитро, брав участь у боях в районі Новоселівки поблизу Чернігова. Там військовий пройшов “бойове хрещення”. Але сталося так, що чернігівець потратив у ворожий полон, перебував там з 9 березня по 1 квітня.
Найбільше у військових випитували про “Азов”, “Айдар”, “Правий сектор” та про їх причетність до цих підрозділів. Цивільних звинувачували в тому, що вони працюють навідниками, зв’язківцями, допомагають армійцям, а ще випитували розміщення українських позицій та напрямок ведення вогню, - говорить чернігівець.
Згадує чоловік і СІЗО у місті Курськ. У камері з 12 осіб було двоє військових, один – митник та дев’ятеро цивільних. Усі між собою розмовляли пошепки, а якщо говорили голосніше, то російські вартові виводили українців для “воспітатєльних момєнтов”. Серед полонених були мешканці Сумської, Чернігівської, Київської, Полтавської, Івано-Франківської областей, з Гостомеля. Були і жінки, але в окремій камері.
Дмитро до останнього не знав, що його забирають з полону. Розповідає, що російські агресори прийшли до камери, назвали прізвище, переодягнули у чужу військову форму і посадили на літак. Поки долетіли до місця призначення літак зробив три приземлення, тобто по різним містам росії збирав полонених людей. Потім, знову з пересадками, повезли.
Співкамерники Дмитра просили знайти їхніх рідних, якщо той опиниться на волі. Каже, що декого знайшов, зокрема через соціальні мережі та групи, але декого не вийшло, на жаль.
Захисник після полону повернувся на військову службу
Після полону Дмитро провів два тижні у лікарні на реабілітації і знову повернувся на службу у рідний батальйон.
Джерело: ОК “Північ”
