6 травня, починаючи з 2019 року, піхотинці Сухопутних військ ЗСУ відзначають своє військово-професійне свято – День піхоти. Саме в цей день 6 травня 1648 року у часи національно-визвольної боротьби українські козаки під проводом Богдана Хмельницького перемогли у битві біля Жовтих Вод.

Сьогоднішні перемоги наші захисники виборюють вже з сучасними Героями. Один з них - полковник Дмитро Кащенко, Герой України, удостоєний ордена “Золота Зірка”, командир 58 окремої мотопіхотної бригади ім. гетьмана Івана Виговського оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України.

Полковник Дмитро Кащенко удостоєний звання Героя України та ордена “Золота Зірка” Полковник Дмитро Кащенко удостоєний звання Героя України та ордена “Золота Зірка” Автор: ФОТО ОК “Північ” та з особистого архіву полковника

“ Золота Зірка командира — це однозначно заслуга моїх підлеглих. Я героїчного нічого не робив, керував — так, але ж я керував не сам. У мене є начштабу, начартилерії. Якби кожен не був на своєму місці, цього не було б. У нас кожний працює на перемогу. Як у симфонічному оркестрі — диригент махає, а кожен знає свою партію.”

Вже у ніч проти 24 лютого підрозділи бригади ім. Гетьмана Виговського мали зайняти лінію оборони, висувалися поетапно.

“Ми чекали загострень у Донецькій області, а тут розраховували більше на стримувальний фактор. Але почалося вторгнення…Довелося займати велику лінію оборони — до 270 км”, - пригадує комбриг полковник Дмитро Кащенко.

Першого ж дня рашисти пішли через кордон величезними колонами. Коли по обіді зав’язалися бої у Конотопі, стало зрозуміло, що бригада може опинитися у кільці.

“Ми розуміли, що можемо опинитися в оточенні без можливості підвезення боєприпасів і втратити все. Здаватися в полон — не варіант, тому було ухвалено рішення відійти ближче до Чернігова Московською трасою, між Кіптями і Конотопом. Відійшли, стали в обороні, перегрупувалися і почали вести бойові дії у смузі Вертіївка-Ніжин у тих краях. Від річки Десни до Ніжина, згодом один наш батальйон зайняв Ніжин”.

Автор: ФОТО ОК “Північ” та з особистого архіву полковника

Перед переднім краєм бригади у Макошиному росіяни намагалися налагодити переправу, одна колона навіть переправилася. Але наші бригадні артилеристи ту переправу рознесли. І так чотири рази, зрештою, цю переправу остаточно знищили ствольною артилерією. Але ж потрібно було не лише саму переправу знищити, а й накрити райони зосередження ворога перед переправою. Для цього розвідники висувалися кілометрів за 10 в тил ворога, виявляли місця збору колон. Потім артилерія відпрацьовувала по них.

Був один епізод, про який і зараз розвідники та комбриг згадують зі сміхом.

“Бригадна артилерія накривала одну з російських колон. У цей час підтягнулася іншою дорогою друга колона рашистів. Побачивши розриви, мабуть, вирішили, що криють «укропів» і… відкрили вогонь по колоні. Ті, певна річ, відповіли. Так вони між собою повоювали та й роз’їхалися”.

Коли противник переправився через Десну біля Чернігова і вийшов у район Шеставиця-Ягідне, маючи намір оточити Чернігів із півдня, довелося розтягувати лінію оборони від Ніжина до річки Десни.

Понад місяць бригада імені Гетьмана Виговського разом з іншими частинами ЗСУ у безперервних боях била рашистів, не пропускаючи їх на південь, до Києва.

Автор: ФОТО ОК “Північ” та з особистого архіву полковника

“Фронт я мав майже 270 кілометрів. Тож потік інформації був величезний. Розвідка обробляла дані про супротивника — ми їх отримували з різних джерел. Відповідно і робилися дії. Особливих думок чи почуттів не було. Ненавидіти русню більше, ніж я їх ненавиджу — вже нікуди. Напруга була така, що я перші дні, не те що не їв, навіть воду не пив. Було не до їжі. Лише день на п’ятий мені чай зробили солодкий — його випив. Коли гинуть люди — я дуже засмучуюсь, навіть плачу. А загалом — це була моя робота, і я її робив”.


Джерело: FB-сторінки ОК”Північ” та 58 окрема мотопіхотна бригада ім. гетьмана Івана Виговського