Ракетні обстріли, гради, авіабомбардування, від них люди рятувались в укриттях, полишаючи всі свої справи. Війна докорінно змінила їх життя, виганяючи з власних домівок, заганяючи в темні підвали, коли їй заманеться.
Та були й інші люди, які з перших днів війни так само мужньо та героїчно, як наші воїни-захисники, продовжували займати кожен свій пост. Щоб полегшити багатостраждальне життя чернігівців вони мусили продовжувати працювати і підтримувати критичну інфраструктуру та життєзабезпечення Чернігова.
Звичайні люди, не супергерої, але Герої з великої літери. В умовах воєнних - під обстрілами чи в години затишшя, кожен знав і робив свою справу. Самовіддано і добросовісно. На жаль, не кожному з них сьогодні вдасться подякувати особисто та вклонитись за їх жертовний труд.
Пам’яті Владислава Гудзія, начальника відділу кадрів Чернігівської ТЕЦ.
Владислав Гудзій на робочому місціФото: з відкритих джерел
Так, щодня до 24 лютого і щоразу, коли був потрібен після початку війни, поспішав на рідну Чернігівську ТЕЦ Владислав Гудзій. Порядкував з кадровими справами, сам в дні війни забезпечував роботу відділу, який очолював. Поки одного дня дорогою його не зупинив ворожий осколок.
Звістка про смерть колеги, товариша, наставника була шокуючою для всіх, хто розділив з Владиславом Олексійовичем багато років спільної роботи і хто знав його зовсім недавно.
«Це особиста трагедія для кожного з нас. Настільки він був світлою і близькою всім людиною, нам досі важко говорити про нього у минулому часі», - з болем діляться його колеги.
На Чернігівську ТЕЦ прийшов працювати у далекому 2008 році, відразу на посаду начальника відділу кадрів. Початок його роботи співпав з переходом відділу на електронну форму документообліку. Згадує про ті часи і про трудові досягнення колеги Геннадій Лавріненко, голова профкому Чернігівської ТЕЦ.
«Він в цьому добре розумівся. Тож його відділ легко пройшов через зміни. Хоча особисто він доклав до цього немалих зусиль. Розбирався в кожному кадровому документі. Зі всіма працівниками знаходив спільні рішення. Порядна та компетентна людина. Про таких, як він, говорять - був на своєму місці.»
Нарада з колегами. Владислав Гудзій по центру. Фото: з робочого архіву
Підлеглі Владислава Олексійовича з болем та смутком кажуть, що сьогодні залишились без наставника і натхненника.
«Він був хорошою людиною і знаючим керівником, до якого завжди можна було звернутись за порадою. Добре знав законодавство, тож вміло спрямовував роботу відділу і всьому навчав. Вболівав за роботу.», - розповідають Алла Хайтова та Валентина Киричок.
Ділився не лише знаннями, а й настроєм. Людина, яка постійно випромінювала радість та позитив, і таку ж атмосферу створював навколо себе, зі сльозами на очах згадують працівниці відділу кадрів.
«Коли заходив в кабінет і наспівував, ми знали що у нашому відділі все добре. Тепер, як ніколи нам цього дуже не вистачає. Завжди памятатимо його усміхненим і життєрадісним.»
Цікаво розповідав історії про своє життя, про службу у хімічних військах, які в першу чергу брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і він у їх складі. З любов’ю згадував про свою сім’ю, ділився успіхами двох доньок і трьох онуків.
В один момент не стало людини, колеги, для рідних - цілого світу. У 57 років його життя обірвав осколок від російського снаряду, коли він поспішав на роботу. Колеги Владислава Олексійовича просять пам’ятати наскільки він залишався відданим своїй справі до останнього дня:
«У такий нелегкий для країни час він не залишив підприємство, а продовжував щоденно виконувати свої професійні обов’язки, піклуючись про персонал підприємства.»
Шана Герою, який віддав своє життя за справу, яка служить людям!
