Андрій Козаченко більше не побачить гри своєї улюбленої "Десни", проте футбольні матчі можливо проходитимуть на стадіоні його імені.
Андрій Козаченко не був в армії, але коли ворожі російські війська безпринципно вторглися в Україну, чоловік не міг всидіти вдома. 27 лютого захисник записався до Територіальної оборони, адже прагнув захистити свою землю, свій дім, своїх рідних від кривавих окупантів.
Батьки про наміри свого єдиного сина дізналися вже постфактум. Ввечері 27 лютого Андрій попросив привезти теплий одяг.
Вже наступного дня рідні та друзі втратили з ним зв’язок…
Андрій Козаченко любив своє місто і пішов захищати його від російської ордиФото: Суспільне Чернігів
28 лютого під час обстрілу мікрорайону ЗАЗ чоловік отримав поранення несумісне з життям. Лікарі намагалися його врятувати, але так і не змогли.
1 березня 37- річного захисника не стало…
"Ми нічого не знали, що з ним. Лише 3-го березня дізналися, що 28-го числа він отримав поранення несумісне з життям. Він був на блокпосту десь на ЗАЗі. Почався обстріл. Він отримав осколкове поранення. Його доставили до обласної лікарні, намагалися прооперувати, але все було марно. 1 березня його не стало"
Про це розповів журналістам Суспільного друг та кум Андрія Валерій.
"Перед війною ми жартома називали Андрія "мажором" і казали, що якщо буде якась заворуха, то він буде відсиджуватися вдома. Він сміявся, що, мабуть, так і буде. Аж бачите, як".
Андрій Козаченко закінчив Чернігівський національний технологічний університет. Брав участь у фестивалях КВК і завжди намагався бути в центрі уваги.
"Він був товариською людиною, у нього було багато друзів. Він ніколи нікому не відмовляв у допомозі. Він любив життя і любив свою країну всім серцем".
Захисник був на Майдані під час Революції Гідності. Поїхав туди, коли у мітингарів вже почалися сутички з силовиками.
"Він був гарячим хлопцем, воював там з «Беркутом». Він хотів поїхати на Схід, але його відмовили батьки. Тоді втримали, а цього разу його не втримав ніхто".
Андрій захоплювався кавою і футболом
Останнім часом чоловік працював кур’єром. До цього мав невелику власну кав’ярню, яку відкрив разом із батьком.
"Він умів і любив готувати смачну каву. Навіть коли приїжджали іноземці, зокрема італійці, вони казали, що це, мабуть, найсмачніша кава, яку вони пили у своєму житті".
Андрій був палким вболівальником нашого футбольного клубу "Десна". Серед чернігівських ультрас його знали під псевдо "Шериф". Разом із "Десною" він об’їздив майже всю Україну.
На жаль, гру своєї улюбленої футбольної команди "Десна" Андрію не судилося побачити, однак після відновлення міського стадіону ФК "Десна", його можуть перейменувати на честь загиблого вболівальника.
Вболівальник "Десни" Андрій Козаченко на футбольному матчіФото: Суспільне Чернігів
Власну сім’ю Андрій не встиг створити, однак дуже любив дітей. Він був чудовим сином та надійним другом, розповів його друг Валерій.
"Моя дочка його дуже любила. Зараз вона часто його згадує, питає, коли поїдемо до хрещеного. Він любив дітей і хотів мати своїх".
СЛАВА ЗАХИСНИКАМ ЧЕРНІГОВА!
ВІЧНА СЛАВА ЗАГИБЛИМ ГЕРОЯМ!
Спочивайте з миром…
Джерело: Суспільне.Чернігів
