Ігорю Бистревському – 19, а хлопчина вже встиг пережити багато болю. До 24 лютого юнак мав багато різних справ та, як і кожна людина, будував плани на майбутнє. Хлопець грав у музичній групі, записував пісні, займався спортом, у цьому році очікував, що закінчить музичне училище.

"Я майже закінчив музичне училище. Ми з дівчиною граємо в групі, співаємо німецькою. У нас, до речі, є пісні на тему війни з росією. Останню ми записали за кілька днів до війни. В неї немає назви. Пісня про наступ росіян".

Пісня виявилася пророчою…Однак для Ігоря війна не стала неочікуваною і після підступного нападу рф 24 лютого він просто не міг залишатися вдома.

“Я знав, що буде війна ще за три місяці до її початку. Я був готовий. До військкомату прийшов із зібраним рюкзаком . Мене відфутболили. Жінка, котра розподіляла людей, розплакалася, казала, що куди ти йдеш!"

Тоді молодий чернігівець почав допомагати військкомату, спочатку розносив повістки, потім пішов до Територіальної оборони. І, нарешті, як доброволець вступив до лав ЗСУ, щоб захищати рідне місто від російських окупантів.

Автор: Ігор Бистревський

"Я добився свого. 3-го березня нас забрали. Ми стояли на нейтральній території – ніяких важливих військових об'єктів там не було, тільки заправка да гаражі. Одного разу з загоном дійшли до самого фронту – забрали чотири наших трупа".

Тих захисників знищила російська ДРГ, у всіх було поранення в голову.

"Коли ми їх виносили, я намагався на них не дивитися. Але все одно бачив краєм ока. Троє виглядали більш-менш, а один хлопець був…повністю роздроблене обличчя".

Чернігів росіяни атакували всім – бомби, міни, ракети, “гради”. Свою техніку вони ставили по дворах мирних жителів, тому наша артилерія не могла по ним нормально відпрацьовувати.

"Я сидів в окопі, спостерігав за населеним пунктом. За кілька днів до початку бомбардувань там жили люди. Сподіваюся, вони встигли втекти… Ми копаємо і чуємо свист. Вибух. Я пригнувся на секунду, підіймаю очі і бачу - будинок повністю розлітається на цеглини у всі боки".

Живий, але дуже травмований

14 березня, як завжди, були обстріли, але… потратили прямо в окоп, де перебував Ігор разом з трьома товаришами-побратимами.

"Вони загинули. Я залишився живим. В мене зламана рука і потрапило в ногу. Мене відвезли в лікарню в Чернігів. Там не було води, не змогли зробити аналізи. Потім мене перевели до Києва. Ногу довелося ампутувати. Це було десь 19 числа".

Фото: Instagram Alina Tevkun та helpdeskmedia

Ігор переніс вже 13 операцій і тепер потребує довготривалої та дорогої реабілітації

" Зробили пересадку шкіри з іншої ноги на кісточку. Загоюється. Трохи присутні фантомні болі. Я не боюся померти. Мені не хочеться хвилювати рідних, які, вважаю, і так натерпілися".

Ігоря очікує ще тривала реабілітація Ігоря очікує ще тривала реабілітація Фото: Instagram Alina Tevkun та helpdeskmedia

Ігоря очікує ще тривала реабілітація

Зараз захисник та його родина як ніколи потребують фінансової підтримки. Кожна гривня наближує Ігоря до його одужання.

Для тих, хто хоче та може допомогти:

Банківський рахунок Ігоря в "Райффайзен Банк Аваль"

4149500101622267

Бистревський Ігор Олександрович

Як каже захисник, найстрашніше на війні - це холод, паніка та дрони, які корегують ворожу артилерію по позиціям наших захисників. Але якщо буде приказ, наш Герой готовий знову їхати на фронт.

"У мене був план на життя - стати танкістом. На танк мене не взяли, бо не було часу підготуватися. Але я вважаю, ще проїду. Це мое призвання: хтось хоче бути лікарем, а я - танкістом".

Джерело: Instagram Alina Tevkun та helpdeskmedia