“Люди перейнялися загальною бідою. Вони не вважають, що війна їх не стосується”

З такими враженнями повернулася до Чернігова Олена Ячна після вимушених гостин на Хмельниччині. Теплий прийом та щира допомога внутрішнім переселенцям вразили нашу землячку настільки, що вона пам'ятатиме це все життя.

Чернігівці повертаються до рідного міста, але згадують ті міста й містечка, які дали їм прихисток, з теплом і вдячністю. Олена Ячна, яка працює в Департаменті розвитку економіки та сільського господарства Чернігівської ОДА, також в березні вимушена була евакуюватися.

Після початку повномасштабного вторгнення пані Олена із родиною переїхали у Вікторівку - село поблизу з Іванівкою.

"Сподівалися, що там буде безпечніше. Але майже одразу ці села опинилася під окупацією. У Вікторівці були рашисти три тижні. Пізніше їх вибили."

Село постійно знаходилося під перехресним вогнем через обстріли та авіаудари. І Олена Олексіївна зважила всі можливі небезпеки все ж ризикнула і вирішила 19 березня вивезти сім’ю: трьох літніх пенсіонерів та сестру. Як і всім чернігівцям в ті дні евакуюватися доводилося об’їзними шляхами: полями та розбитими дорогами.

Їхали в невідомість…

Спочатку зупинилися в Умані, де вперше за три тижні змогли помитися.

“Але потім постало питання: куди далі. Готові вже були ночувати в машині”

Олена Олексіївна пригадала студентські часи і подзвонила однокурснику, з яким колись навчалася в юридичному технікумі. Він мешкає у селищі міського типу Гриців Шепетівського району. Запросив біженців з Чернігова до себе. Так Олена Ячна із родиною опинилася на Хмельниччині.

Чернігівців поселили безкоштовно в гуртожитку Автор: Олена Ячна

Після зруйнованого Чернігова, окупованої Вікторівки, виживання без світла, води та газу, гостинність жителів Грицева розчулила і зігріла чернігівців.

“Такого тепла та підтримки давно не відчували. Люди зносили все, що мали. Ділилися з нами продуктами і речами. Місцевий фермер привіз нас посуд та їжу. Раз на добу готували безкоштовно в їдальні.

“До переселенців відчувалася посилена увага. Нас сприймали як рідних”, - згадує пані Олена.

Переселенцям дали безкоштовно кімнати в гуртожитку. Тут вже жили мешканці Київської області, Запорізької, Миколаївської, зі Слав’янська.

“Люди перейнялися загальною бідою. Вони не вважають, що війна їх не стосується, хоч і не чули пострілів і вибухів, як ми щодня у Чернігові. І їхні бійці також воюють”

Автор: Олена Ячна

Волонтерська активність в евакуації

Вдячні чернігівці поступово відійшли від шоку та почали й самі волонтерити. Олена Ячна разом із сестрою ходила на фабрику, де допомагали робити бронежилети. Чернігівки кроїли викрійки.

А у вільний час милувалися красою Грицева та навколишньою природою: неймовірної чистоти озера та лісу.

Прожили в Грицеві місяць, поки не з’явилася можливість повернутися додому.

“Коли ми їхали назад, то нас одразу запрошували приїжджати знову, коли буде МИР. І дуже хочеться, щоб це швидше сталося”