Про руйнування Чернігова та його відновлення, про економіку міста та дірку в бюджеті, про безпеку та залучення партнерів чернігівський міський голова Владислав Атрошенко розповів в інтерв‘ю Рух ЧЕСНО для їх спільного спецпроєкту з «Дзеркалом тижня».
Частина цієї розмови щодо тиску з боку представників Офісу Президента, неодноразової заборони виїзду за кордон, про кримінальні справи була використана у матеріалі за посиланням.
Про життя Чернігова під час війни та сьогодні піде мова нижче.
— Який момент від початку війни був для вас і міста найскладнішим?
— Перші дні війни видалися найскладнішими. Абсолютно не було інформації, які сили насуваються на місто. Багато чого було незрозумілим. Напередодні ми з дружиною говорили про те, чи буде війна, і я тоді сказав, що вони з дітьми мають поїхати й не створювати мені зайвих проблем. І якщо все ж таки війна застане країну в період моєї каденції, то я зобов’язаний буду залишитися в місті з людьми і відстоювати свою територію.
— Нагадайте, скільки було авіаударів по Чернігову. Куди частіше поціляли?
— Останній обстріл був 1 квітня. А перші «Іскандери» били після моїх заяв, коли я закликав чернігівців не боятися ворога, а отримати зброю й захищати рідне місто. Була висока ймовірність вуличних боїв, і я просив людей та бійців ТрО не боятися танків і бронетехніки й застосовувати запалювальну суміш. Ще я тоді пообіцяв грошову винагороду за підбитий танк, БТР або голову російського бійця в разі прориву ворога в місто.
Фото: Рух ЧЕСНО
Я мусив це зробити, щоб у будь-який спосіб мотивувати людей захищати своє місто, хай це трохи неправильно в контексті конвенцій ведення війни. Упевнений, що чим більше населення в містах, яке готове захищати свою землю і своє місто зі зброєю в руках, то жодній армії таке місто не під силу. Люди — це величезний фактор спротиву й результату.
Тож після цих заяв було два прильоти за 100 та за 50 метрів від приміщення міської ради. Перший приліт був особливо потужний. Ніхто не постраждав, але приміщення міської ради зазнало значних ушкоджень. Під час вибуху я та ще одна людина були в приміщенні міської ради.
Фото: Пресслужба Чернігівської міської ради
— Як ви відреагували тоді?
— Досить спокійно. Зрозумів, що міська рада — це не те місце, де варто працювати. Ми проводили наради на різних локаціях, на комунальних підприємствах, таким чином складно було відстежити, де й коли ми збираємось.
— Багато чернігівців загинуло?
— У нас 314 загиблих лише серед мирних мешканців, із них — 16 дітей. У мене немає даних, скільки загинуло чернігівців, призваних до Збройних сил.
— У місті працювали ворожі диверсійно-розвідувальні групи?
— Безумовно. Працювала досить велика кількість. Ми могли це відстежувати, особливо вночі — за ракетницями різного кольору. Не знаю, що вони означали, але, наскільки мені відомо, так вони повідомляли одне одному про рівень небезпеки.
— Міноборони зараз говорить про загрозу наступу з боку Білорусі. Як готуєтесь обороняти місто?
— Тут є дві складові. Моральна складова і військово-технічна. Можу запевнити, що відносно обох складових ми налаштовані вже більш потужно, ніж на початку війни. Люди вже готові, мотивовані й морально налаштовані відбивати країну та місто.
Я не належу до тих людей, у яких військові дії викликають паніку, я в цьому плані стресостійкий. Якщо бути відвертим, то мене не лякає загибель. Справжній чоловік повинен захищати свою землю. Якщо хтось утече, то з цим доведеться жити й відповідати потім на дуже незручні запитання своїх дітей та внуків.
— Скільки приблизно жителів покинули місто з 24 лютого і скільки повертається?
— На піку загострення в середині березня в місті залишалося біля 70 тисяч із приблизно 285 тисяч довоєнного населення. На сьогодні програма, яка відстежує кількість активних мобільних карток, дає цифру, наближену до 200 тисяч. Люди потроху повертаються.
Найбільше мене пригнічує те, що коли молодим, активним людям не створити умов і вони за півроку не повернуться в місто, то вони не повернуться сюди вже ніколи. І це дуже прикро.
— А переселенців багато? Велике навантаження на місто?
— Переселенці є, їх не дуже багато. Здебільшого це родичі та знайомі чернігівців із окупованих територій, але точної цифри сказати вам не можу. Відповідно і не використовуємо шкіл та садків для розміщення таких людей. Якби це було масове явище, ми б уже щось вирішували комплексно.
— Наскільки безпечно зараз у місті, і чи варто повертатися людям?
— Це надзвичайно тонка грань. З одного боку, сказати, що немає небезпеки під час війни за 70 кілометрів від країни, яка підтримує Росію у військових діях і дозволяє зі своєї території вести обстріл України, — буде неправильно.
Якщо буде повторення сухопутного наступу на Чернігів — у населення знайдеться час для евакуації. Вірогідність ракетних обстрілів по Чернігову не вища, ніж по будь-якому іншому обласному центру.
Якщо я зараз як міський голова звернуся до чернігівців, що ви поїдьте, поживіть десь років два-три за межами міста, а потім повертайтеся, то ми втратимо місто. Ми точно переможемо Росію у війні, але втратимо таким чином місто Чернігів. А цього допустити не можна. Я ставлюся відповідально й виважено до таких висловлювань і заяв.
Зараз ми намагаємося створити людям усі умови для виховання дітей та освітнього процесу офлайн. Вирішуємо безпекові питання. Готуємо садочки до відкриття, і я задоволений тим, що в цьому напрямку робиться.
— Яких руйнувань житла зазнало місто?
— Є багатоповерхові будинки і приватні. Місто налічує 2134 багатоповерхівки. Безпосередні прильоти були у 147 багатоповерхових будинків, є будинки в дуже поганому стані, але ми їх усі намагатимемося відновити. Ще 650 будинків постраждали внаслідок прильотів поруч. Приблизно 9650 квартир потребують заміни. Сьогодні коштів на відновлення ми не маємо, а держава утримується від оголошення термінів відшкодування вартості втраченого житла чи програми будівництва нового житла на заміну втраченому.
Фото: з відкритих джерел
Оскільки держава виділила місту лише 100 млн на ремонт житла і ми входимо в новий опалювальний період, то місто додатково виділило зі свого бюджету 130 мільйонів на ремонт покрівель і стін, скління вікон та відновлення інших пошкоджень. Для багатьох будинків ми вже маємо готові проєкти.
Бачимо, що є соціально незахищені мешканці, які не можуть самотужки замінити вікна, батареї тощо. Тому плануємо додаткове виділення коштів, це буде компенсація по чотири тисячі гривень на квадратний метр склопакета. Наразі комісією встановлено, що заміни потребують понад 40 тисяч квадратних метрів вікон.
Така програма соцзахисту передбачатиме, що людина може звернутися до управління з пакетом документів, що підтверджує її статус соціально незахищеної, та актом ЖЕКу про потребу заміни склопакета, і на підставі цього буде виділено кошти.
— Програма буде лише для мешканців багатоповерхівок чи для мешканців приватних будинків також?
— Однозначно, людей треба підтримати. Близько 470 будинків знищено повністю. 570 будинків пошкоджені істотно, але їх можна відновити, і ще кілька сотень домогосподарств — із незначними пошкодженнями.
Найбільше, звичайно, постраждали ті, хто залишився взагалі без домівок. Побудувати нові —для міського бюджету нереально. Але людей підтримати треба, вони ж також платники податків. Тому ми ще думаємо над цим рішенням, поки однозначної відповіді немає. Ми сподіваємося, що все ж таки буде прийнята державна програма, бо місцеві бюджети таких витрат не потягнуть.
— Чи зверталися до інших країн по фінансову підтримку? Наскільки успішно йде робота із залучення інвестицій на відбудову?
— У нас була зустріч із послом Франції та президенткою ради регіону Іль-де-Франс Валері Пекресс, і я їм дуже вдячний за візит. Ми обговорили питання відновлення Чернігова. Пані Валері запрошувала мене до робочої групи, що складатиметься з міст-сателітів Парижа, і за умови співфінансування з міським бюджетом вона готова віднайти необхідні кошти.
Фото: Пресслужба Чернігівської міської ради
Ми жартували, що для французів кошти, які нам потрібні, — це як комар у вантажному відсіку авіалайнера, але це кошти їхніх платників податків, і вона хоче, щоб усе було справедливо. На жаль, поки не врегульоване моє питання перетину кордону. А в режимі онлайн такі питання вирішувати важко.
— Яка комунікація з центральною владою щодо відновлення? Чи є, на ваш погляд, якась загальна стратегія у Центру та органів місцевого самоврядування?
— Профільні міністерства почали працювати над відновленням критичної інфраструктури. На часі починати розробляти ґрунтовну програму відновлення житла людей. Це надзвичайно важливе питання, і я сподіваюся, що Кабмін підійде до нього зважено. Я досліджував ціни на тимчасові модульні будиночки: то вони не набагато дешевші від повноцінного житла, а от за якістю та тепловтратами — програють. Люди готові почекати кілька років, щоб отримати рівноцінне житло.
— Ваше бачення нового вигляду міста. На яке місто чи на який стиль в архітектурі має рівнятися Чернігів?
— Чернігів дуже самобутній. У нас є генплан і концепція розвитку міста. Ми зараз доопрацьовуємо цю концепцію з однією архітектурною студією. Та найголовніше завдання — відбудовуючи квадратні метри, не порушити цієї самобутності міста й не втратити історичних переваг та автентичності.
— Окупанти зруйнували ТЕЦ, і в одному з ефірів ви казали, що відновлювати її дорожче, ніж побудувати нову. Якщо не відновлювати зруйновану ТЕЦ, чи перезимує місто? Які альтернативні плани?
Фото: Урядовий портал
— ТЕЦ введена в експлуатацію у 1965 році за типовим радянським проєктом. Працює ТЕЦ завдяки спалюванню висококалорійного вугілля або газу в величезних, як десятиповерховий будинок, котлах, де перегрівається вода до 140 °С, і пар із котлів потрапляє на лопати турбін генераторів, які виробляють електроенергію. Потім цей пар через теплообмінники нагріває теплоносій, який потрапляє до осель громадян та інших споживачів. Котли технічно розраховані саме на повний цикл, тобто тільки з виробництвом електроенергії. Перспектива по набагато дешевшому за газ вугіллю наразі незрозуміла. А виробництво електроенергії на дорогому газі — надзвичайно збиткове. І через це ТЕЦ, відповідно, колосально збиткова.
На сьогоднішній день у нас немає ні часу, ні коштів для повної реконструкції чи часткової серйозної модернізації ТЕЦ, і ми намагаємось утримувати той, по суті, металобрухт, що залишився ще в умовно робочому стані.
Наразі ми вирішуємо питання технічної готовності ТЕЦ вчасно ввійти в опалювальний сезон на природному газі. З часом ми ухвалимо рішення з залучення профільних проектантів щодо подальшої раціональної технічної моделі ТЕЦ.
— Яка доля садочків, шкіл та вишів, котрі зазнали обстрілів? Відомо, що шість садків не відновлять роботи з 1 вересня. Наскільки це критично для міста?
— У нас є запит на відвідування садочків 2,5 тисячі дітей. Практично на сьогодні сім садочків готові або майже готові до роботи за нормативами щодо підвальних приміщень і зможуть узяти на виховання десь 1,8 тисячі дітей.
Фото: Пресслужба Чернігівської міської ради
Шукаємо спільне рішення з ДСНС, як бути із закладами без підвальних приміщень, бо суспільний запит є, а нам треба забезпечити безпеку дітей.
Без проблем зможемо запустити п’ять навчальних закладів і один спеціалізований, це точно. Це саме ті заклади, які не мають пошкоджень. Загалом, у місті 34 навчальних заклади і два спеціалізованих. Ми маємо шість шкіл зі значними руйнуваннями, які потребують великого обсягу відновлювальних робіт.
Є видані векселі на ремонтні роботи окремих закладів від донорських організацій, і ми не витрачаємо наразі бюджетні кошти на ремонт цих закладів. Але якщо кошти донорів вчасно не надійдуть — ми просто змарнуємо час.
— Як узагалі працює економіка міста?
— Київська школа економіки давала оцінку в 4,2 мільярда по збиткам міста Чернігова. Це загалом й інфраструктура, і житло, і бізнесовий сектор. У нас знищено або дуже пошкоджено багато промислових підприємств. Значних руйнувань зазнала група підприємств ЗАЗ, де працювало 1100 людей.
— Які великі підприємства змогли відновити роботу? Чи багато їх зважилися на релокацію?
— Великі підприємства не змогли. Але нині ведеться дуже небезпечне полювання міськвиконкомів інших міст на чернігівський бізнес. Це схоже на економічне мародерство під безпековою маркою. І навряд чи люди, які перевезли свій бізнес, за кілька років повернуться в Чернігів.
Уряд мав би звернути увагу та обмежити такі явища. Бізнесу зараз пропонують податкові преференції щодо місцевих податків, відшкодування логістичних витрат і обіцяють «бронь» працівникам у військкоматах.
Має бути низка законодавчих ініціатив щодо податкових преференцій для таких міст, як Чернігів, доступні кредити від державних банків, страхування бізнесу, питання компенсації втрат.
— Що з наповненням і виконанням бюджету? Які економічні втрати?
— Планові власні надходження 2022 року — близько 2,5 мільярда гривень. За попередніми підрахунками, бюджет міста недоотримає 1,2–1,3 мільярда гривень.
Крім того, не вирішено питання відшкодування різниці в тарифах, а це 207 мільйонів гривень, за попередній опалювальний період. Та ще додатково були непланові видатки на відновлення житлового фонду та підвищення обороноздатності міста. Це близько 300 мільйонів. Відповідно, ще нам доведеться підтримувати комунальні підприємства десь на 100–150 мільйонів через збитковість тарифів.
Відповідно, з урахуванням прогнозних недонадходжень та вимушених додаткових непланових видатків, діра в бюджеті для Чернігова наприкінці 2022 року сягатиме близько двох мільярдів гривень. Це значна сума, яку треба обговорювати на рівні уряду. Ці прогнози я давав міністру фінансів ще 12 квітня.
— Ініціативна група з перейменування вулиць при управлінні культури пропонує перейменувати більше 140 вулиць. Яка ситуація зараз? Чи важливо наразі продовжувати декомунізацію?
— Такі сигнали від міст важливі. Ми проводимо суспільне обговорення, і це питання турбує людей. Та оскільки війна ще триває, а зміна назв вулиць потягне за собою клопоти для людей — зміну паспортних даних, реєстрації, особових карток із надавачами послуг, а заміна цих бланків буде не безкоштовна і займе багато часу, ми повернемося до цього питання після перемоги. Обов’язково.
— Як ви відновлюєтеся психологічно й фізично в умовах війни? Що вас наповнює? Як вдається тримати себе у формі, щоб приймати важливі рішення?
— Я гуляю часто пішки Черніговом. Спілкуюся з людьми. Підтягую англійську. Займаюся вже не спортом, а лише фізкультурою, і, на жаль, нерегулярно. А ще — мені подобається читати різну аналітику, особливо надихає статистика втрат ворога.
Нагадуємо,що зараз триває збір підписів в підтримку міського голови Владислава Атрошенко.
Секретар міської ради Олександр Ломако створив на сайті Президента петицію, щоб підтримати міського голову та завадити усуненню Владислава Атрошенка від управління містом.
Якщо за визначений період часу буде зібрано необхідну кількість голосів, її повинен буде розглянути Президент.
Черніговом має керувати обраний мер, а не призначений чиновник
Джерело: Дзеркало тижня; petition.president.gov.ua; Владислав Атрошенко; Олександр Ломако
