У Ніжині провели в останню путь Захисника України підполковника Володимира Марченка, який з дитинства мріяв про небо. На жаль, 23 липня життя Героя обірвалося у Кропивницькому.
Володимир Михайлович Марченко народився 23 лютого 1988 року у селі Мильники (колишня назва с. Григорівка) на Ніжинщині. У батьків був третім сином. Зростав життєрадісним та товариським хлопчиком. Вже з дитинства мріяв стати військовим - часто дивився в небо та казав, що хоче літати.
Щоб здійснити мрію про небо, після закінчення 9-го класу місцевої школи Володимир поїхав навчатися до військового ліцею з ПВФП до Чернігова. Потім вступив до Харківського національного університету Повітряних сил, яке закінчив з відзнакою.
Згодом Володимира направили на службу в пгт Озерне Житомирської області. В 2013-2014 роках командував ротою строковиків. Знайомий по службі згадує Володимира в ті часи, як енергійного, бадьрого військового, який встигав виконувати багато повсякденних службових задачок. А також полюбляв у справах їздити велосипедом на аеродром і по аеродрому.
З 2017 по 2019 роки Володимир Марченко працював викладачем у ХНУПСі на кафедрі аеродромно-технічного забезпечення, а з 2019-го був командиром аеродрому «Канатово».
На службі був відповідальним, і взагалі, багато часу їй приділяв. Завжди все встигав. Казав, що його професія – це його життя.
Чоловік мав багато друзів, в рідному селі всі його поважали. Часто зверталися за допомогою і нікому він не відмовляв.
Одружився Володимир в 25 років. Дружина Захисника Тетяна також військовослужбовець, а п’ятирічний син Денис зростає копією тата.
Після підлого наступу росіян 24-го лютого Володимир взяв до рук зброю та у складі Західного регіонального управління держприкордонслужби України з гідністю виконував свій військовий та громадянський обов’язок, захищаючи рідну землю від ворога.
З родиною військовий був постійно на зв’язку, до 23 липня...Того дня близько 5:00 росія випустила 13 ракет по Кропивницькому, де Володимир Марченко виконував бойове завдання - вісім ракет "Калібр" морського базування та п'ять ракет Х-22 з літака ТУ-22М3. На жаль, ракети влучили у військовий аеродром Канатове. Наш земляк потрапив під ворожий ракетний обстріл – врятувати Героя не вдалося.
Дим над Кропивницьким після вибухів Фото: Суспільне Кропивницький
Того дня батьки не дочекалися звістки від сина, дружина Тетяна - від чоловіка, а син Денис – від люблячого тата.
Підполковник Марченко після перемоги мріяв поїхати на море з родиною, а ще придбати власне житло поблизу рідного села… Але його вбила росія…
26 липня підполковника Володимира Михайловича Марченка провели в останню путь. Присутні прощалися з загиблим зі сльозами на очах, скорботою та болем від непоправної втрати, з квітами та на колінах. Воїна відспівали у храмі Всіх святих в Ніжині, а поховали Володимира в с. Мильники біля могили батьків.
Фото: Ніжинська міська рада
СЛАВА ЗАХИСНИКАМ УКРАЇНИ!
СЛАВА ЗАГИБЛИМ ГЕРОЯМ!
Спочивайте з миром…
Джерело: Чернігівський обласний ТЦК та СП; Ніжинський районний ТЦК та СП; nizhyn.city
