Вже за місяць в Україні має стартувати новий навчальний рік. Тисячі батьків зараз перебувають на роздоріжжі - як бути зі школою в умовах війни? Який варіант здобуття освіти обрати для своїх дітей? Продовжуємо вчитися онлайн, чи все-таки, якщо дозволить ситуація, ходимо до школи, навіть попри те, що може "прилетіти"? Особисто я обрала для своїх дітей формат онлайн навчання. Пояснюю, чому.
У якому вигляді буде відбуватися навчальний процес у 2022/2023 роках, поки не знає ніхто. Проте чиновники, здається, готові запропонувати різні варіанти з урахуванням побажань та можливостей батьків.
Станом на початок серпня нам пропонують обрати бажану форму навчання - очно чи онлайн. В мережі час від часу з'являються новини про те, як школи готують до прийому дітей та облаштовують в приміщеннях бомбосховища. Проте я поки що не наважуюся відправити дітей на уроки в умовах війни.
Мої доньки мають піти до 6 та 7 класу. У мене в голові крутяться десятки питань за місяць до 1 вересня. Чи будуть росіяни прицільно обстрілювати школи? Чи вистачить дітям місця в укритті? Чи надійне воно? Що буде, якщо обстріл почнеться, коли мої діти прямуватимуть до/з навчального закладу, під час уроків в школі? Цей перелік можу продовжувати ще довго.
Фактор безпеки, звісно, на першому місці. Але є і безліч інших.
Чи готова школа до прийому дітей? Наш навчальний заклад серед тих, які постраждали від обстрілів рашистів. Проте, наскільки мені відомо, все вже відремонтували і приміщення готове до прийому дітей.
Ще один фактор - транспорт. Ми живемо далеко від навчального закладу. Дітей на уроки возили або автівкою, або ж вони добиралися самі громадським транспортом. Проте після обстрілів міста тролейбусні лінії у нашому мікрорайоні знищені. Зі школою нас наразі сполучає лише один маршрут. Тож в годину пік доїхати на навчання буде проблематично. Звідси випливає також і те, що у разі обстрілу я або чоловік можемо не встигнути швидко приїхати до навчального закладу.
Якість освіти. Для нашої родини тут однозначно “плюс” за очним навчанням. Навіть мої доньки визнають - освоювати предмети онлайн їм нелегко. Хоча цілком реально, як показали попередні два роки карантину.
Звісно, одним з головних плюсів очної форми навчання було б спілкування з однолітками, соціалізація, зміна обстановки врешті-решт. Це те, чого моїм дітям зараз не вистачає найбільше. Адже частина друзів за кордоном, хтось живе в інших куточках України. Я спостерігаю, як їхнє дитинство проходить поряд з екранами смартфонів і повернення за шкільні парти було б чудовим рішенням, якби… Якби не думка, що “може прилетіти”.
Так, я чудово розумію, що безпечного місця в Україні зараз немає. Немає його ані вдома, ані в школі, ні в магазині чи парку. Як сказала нещодавно одна моя знайома: "Ми всі тут живемо у війні. Це треба або прийняти, або їхати звідси".
Я прийняла рішення жити в Чернігові, але скажу чесно - я боюся. Боюся відпускати дітей на інший кінець міста, знаючи про підступність ворога. Знаючи, що слово “діти” для росіян часто є не застереженням, а мішенню.
Зрештою головний урок, який мої доньки тепер засвоять на все життя - ми живемо в реальності, де наші сусіди хочуть нас знищити. Тож ми повинні перемогти. І потім повернутися до школи, звісно.
Рішення навчатися онлайн наша родина приймала, виходячи з особистих обставин. Проте у кожної сім'ї вони різні. Я поспілкувалась з іншими родинами, щоб зрозуміти, чи будуть вони відправляти дітей в школу.
Олена, мама 5-класниці:
"Тут питання спірне. У нас у школі бомбосховище, тоді як у будинку - лише не облаштований підвал. З іншого боку, батьки нібито мають право на дистанційне навчання в індивідуальному порядку. Але як це реалізувати на практиці - питання. Загалом, я схиляюся до змішаної форми, коли основні предмети очно".
Надія, мама 4-класниці:
"Навіть не маю точної відповіді, ми виїхали. Донька йде до 4 класу, потребує помочі з дистанційкою, я працюю. Але вона категорично не хоче повертатися до Чернігова поки. Каже, не хоче у підвал".
Катерина, мама 7-класника:
"Я категорично проти офлайн навчання під час війни. Я не маю запасних чи «зайвих» дітей, я не зможу зробити ксерокопію. Ми два роки навчались дистанційно, бо боялись (я впевнена не безпідставно) температури та запалення. Чому тепер, коли небезпека ще страшніша, ми хочемо сісти за парти?
Тобто вранці я збираю дитину до школи і моніторю новини. Потім, коли він йде до школи, я моніторю новини. Коли вчиться і йде додому я знов моніторю новини. Добре як добре. А як дорогою до школи я побачу повідомлення «Небезпека ракетного удару, сховайтесь в укриття»? Я вдома чи на роботі, дитина посеред міста, одна. Які мої дії в такому випадку? Отримаю аналогічне повідомлення коли дитина в школі – що я маю робити? Що мають робити вчителі, коли в школі більше тисячі учнів – організованих та повільних, з міцною нервовою системою та вже не дуже, хтось плаче, хтось в шафу сховався, хтось самостійно чкурнув до батьків в автівку, поки вчитель не побачив?
Питання до бомбосховищ я вже не підіймаю. Це не сховища і крапка. Це розмальовані квіточками підвальні старі приміщення без води, туалетів та будь-яких запасів. До того ж старі. І ніхто мені не гарантуватиме, що вони просто не заваляться.
А як тисячу учнів помістити у підвал, розрахований на 300 осіб? Як організувати їх «похід» у сховище, щоб ніхто не травмувався, нікого не затоптали и т.д?
Я не готова відправити свою дитину у школу офлайн. Я не збираюсь перекладати відповідальність за здоров'я та життя сина на вчителя. Моя дитина – мої проблеми – мій вибір".
Олена, бабуся 7-класника:
"Ми живемо зараз в Іспанії. Дуже скучили і хочемо повернутися і вчитися в нашій школі і в нашому класі… Нам просто потрібно перебути тут певний час, але зараз у нас душа розривається, як ми будемо вчитися у двох школах одночасно, як зробити так, аби наші діти не “відстали”? Для нас найкращий варіант - онлайн, де у дитини є доступ до уроків в будь-який час. Ми б складали тести, писали контрольні… і залишилися б у своїй школі".
Це лиш невеличка частина думок, які "сидять" в головах батьків, щодо ситуації зі шкільним навчанням в умовах війни. Рішення, звісно, кожен приймає сам. І, яким би воно не було, усім нам хочеться вірити, що вже дуже скоро наші діти зможуть сісти за парти та радіти Перемозі у мирній та вільній Україні!
Слідкуйте за нами в Telegram
Там ми ділимося головними новинами, розповідаємо про місто і жителів, публікуємо відео та фото подій Чернігова!
