Охороняти українське небо Дмитро Коломієць мріяв з дитинства, яке провів на аеродромах і гарнізонах. Слідом за батьком він обрав професію військового льотчика, якій навчався в Чернігові. Любив небо та авіацію й переконував, що це взаємно.. В небі Герой загинув, прикриваючи своїх побратимів, в перший день повномасштабного вторгнення росії в Україну.

На першому місці завжди були літаки

З дитинства з-поміж різних захоплень на першому місці у Дмитра завжди були літаки. В родині майже всі військові. Батько - військовий льотчик. Бабуся, яка виховувала внука до шкільного віку, також служила в зенітних військах. Про неї ходили легенди, пригадують рідні. Вона отримала безліч нагород.

"Схоже, сміливість таки передається у спадок", - відзначає Тетяна Івчук, сестра дружини загиблого.

Характер Дмитро успадкував від своєї бабусі - ту сміливість і рішучість, з якою згодом прийшов у професію.

Більшість свого часу хлопець проводив на аеродромах і гарнізонах у мріях про небо.

І коли перед хлопцем постав вибір професії - він не вагаючись подав документи до Чернігівського вищого військового авіаційного училища льотчиків.

У авіації важливо бути професіоналом

Вчився юнак на відмінно. Впевнено себе почував за штурвалом. Батько завжди наголошував Дмитру, наскільки важливо у авіації бути професіоналом. Син дослухався до його порад. Докладав зусиль і швидко став справжнім асом справи.

По завершенню навчання у Чернігові, Дмитра направили на аеродром «Озерне», що на Житомирщині. Там він опановував літаки Су-27, МіГ-29, Л-39.

Він завжди любив небо та авіацію й переконував, що це взаємно.

"Йому було лише 48 років. Але для Дмитра це виявилось достатньо, щоб, не замислюючись, віддати себе задля порятунку інших", — згадує про Героя Тетяна.

Майор Дмитро Коломієць — військовий льотчик-винищувач. Він одним із перших зустрів ворога. З самого ранку 24 лютого, коли більшість українців ще спокійно спали та не підозрювали, що розпочалась широкомасштабна війна, офіцер вступив у повітряний бій на Хмельниччині. Дмитро героїчно відвернув на себе вогонь ворожої авіації. Це дозволило врятувати побратимів. Був збитий літаком окупантів. Він свідомо пішов на смерть.

У Героя залишились донька Уляна та дружина Людмила, з якою вони прожили у шлюбі 24 роки.

«Тато загинув за Україну»

Для студентки Київської політехніки, яка ще на початку року переймалась майбутньою сесією, непростими проєктами з інформатики та пошуком роботи, згодом все це втратило сенс.

«Мамині слова: «Тато загинув за Україну» назавжди розділили моє життя на щасливе «до» та нестерпне «після», — каже 21-річна Уляна Коломієць, донька Героя України.

Дружина загиблого, яка працює вихователем у дитячому садочку, не один раз переповість маленьким українцям історію про справжній патріотизм та героїзм.

У Міністерстві оборони України пообіцяли, що обов’язково завершать перемогою те, за що боровся Захисник Дмитро Коломієць.

За визначну особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України, вірність Військовій присязі Указом Президента України від 28 лютого 2022 року № 78/2022 майору Дмитру Валерійовичу Коломійцю присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).

Джерело: Армія Inform

Слідкуйте за нами в Telegram!

Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!

"Хорошие русские" існують. Але лежать в ямах 2*4 метри | П'ятихвилинка щирості з Євгеном Спіріним