Як горіла колона ворожої техніки в селі Шестовиця Віктор Срібний не лише бачив, але й чув дуже добре. Три години родині Віктора довелося пересиджувати в сусідському підвалі. Коли вибухи вщухли, чоловік вийшов з укриття і побачив скрізь руїни. Його дому вже не було. Спогадами про життя в окупації чоловік поділися у проєкті телеканалу "Дитинець".
В село Шестовиця на Чернігівщині рашисти прийшли майже з перших днів війни. Ходили по домівках, зайшли і в будинок Віктора Срібного. В той час в домі проживали він з дружиною, молодший син та дворічна онука.
"Я був на вулиці, мене в дім не пустили, пішли самі. На сина наставили автомат і вимагали віддати телефони. Погрожували кинути гранату у льох, в якому сиділи жінка та дитина", - згадує неприємне знайомство з рашистами Віктор.
7 березня в Шестовиці росіяни зупинили колону своєї техніки. Крім бойових машин там були бензовози, кухня, КамАЗи з боєприпасами. Більшість техніки стояло під гірку. Нижче, недалеко від будинку родини Срібних, стояли КамАЗи.
"Це було 7 березня, близько 11 години ранку. Ймовірно від обстрілу нагорі загорілася їхня машина з дизпаливом, яке почало стікати згори донизу. Тоді ж почали спалахувати інші їхні машини, а потім детонувати боєприпаси. Ми не встигли злякатися. Довелося швидко тікати до сусіда в льох, в нашому домі ми б точно не вижили", - розповідає про березневі події пан Віктор.
Вийшовши з сусідського укриття після вщухання вибухів, Віктор не міг нічого розгледіти. Скрізь були руїни, на місці їхнього дому теж.
Від будинку родини Срібних залишилися тільки руїниФото: Чернігів. City
"Ми тоді пішли по селу, зустріли знайому Тамару Іванівну. Вона погодилася нас прихистити, в її домі ми і жили до кінця окупації", - каже чоловік.
Від речей, які були в будинку, не залишилося нічого. Висока температура розплавила навіть листи металу. Але речі, які спустили в льох, вціліли, серед них і документи.
Повну історію Віктора Срібного дивіться у сюжеті:
Відео: телеканал "Дитинець"
Слідкуйте за нами в Telegram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
