Військовий історик та експерт Михайло Жирохов прокоментував події, які сталися 21 вересня. Зокрема, в ефірі телеканалу FREEДОМ та на сайті міста Чернігова розповів про часткову мобілізацію на росії та про обмін полоненими. Також чернігівець поділився своїми думками стосовно ситуації на Чернігівському прикордонні.
21-ше вересня виявився насиченим на події різного характеру. В той час, коли чернігівці відзначали річницю визволення міста від німецьких загарбників, на росії керівництво країни повідомило про початок мобілізації, назвавши її "частковою". А вже ввечері українці дізналися про вдалий наймасштабніший обмін військовими полоненими: додому повернулися 215 українських Захисників та Захисниць, з яких 188 захищали "Азовсталь".
Про початок "часткової" мобілізації
- Чого очікувати Україні найближчим часом після оголошеної часткової мобілізації?
– Хоч 21 вересня і почалася часткова мобілізація, потрібен ще деякий час на те, щоб сформувати якісь підрозділи або розосередити по тих підрозділах, які мають втрати. І як правило, це займає півтора-два місяці. Тому очікувати завтра-післязавтра якихось змін на фронті, немає сенсу. Втім вже 22 вересня з’явилась поки що неперевірена інформація про те, що мобілізованих до 30 років будуть відправляти на фронт без перепідготовки, мотивуючи це тим, що вони тільки нещодавно закінчили службу. Але й це не повинно змінити загальну ситуацію, хоча очевидно може ускладнити її.
– Чи здатні росіяни зупинити цю агресію?
– На жаль, зараз я не бачу таких політичних сил, які можуть, повести на протест, який очевидно буде. Спочатку будуть протести тільки на кухнях та на диванах. Бо немає потрібної політичної сили. За 22 роки путін зачистив дуже щільно політичне поле. І якщо на початку 90-х там ще були якісь національні рухи і утворення, то зараз немає й цього. Тобто сподіватися на те, що на фоні таких масових заворушень пройде якась національна революція, як б не став. Немає активу. Революцію роблять 10% активного населення. А вони або зараз по тюрмах, або виїхали. Немає кому очолити цей бунт.
– Чи хоче взагалі переважна маса росіян воювати?
– Дуже важко сказати у відсотках. Але, наприклад, ті полонені, які були у нас на Чернігівщині родом з диких сіл, з Туви. Ці полонені були впевнені та повністю переконані, що тут нацизм, що вони несуть світ руського миру. І я думаю, що це не поодинокі приклади дурману пропаганди.
Про ситуацію на Чернігівщині
– З військової точки зору, ситуація на Чернігівському прикордонні погіршується. Тому, що наступним кроком, очевидно, буде будь-яким чином схилити пана Лукашенка на участь у цій операції. До цього у російських військ не було сил та засобів, тому що білоруси самі наступати не будуть. Але коли ці резерви з‘являться в руках російських генералів, то дуже велика ймовірність того, що вони вирішать спробувати на міць або Чернігівщину та Сумщину, або Житомирщину та Волинь.
– Чи є ймовірність того, що вже наприкінці цього року може бути якась ескалація на північних кордонах?
– Все буде залежати, як не дивно, від погоди. Тому, що взимку практично ніхто активно не воює. І в цей період ніхто не робить ніяких глобальних наступів. Або, коли земля промерзне, як це було в 20-х числах лютого, коли росіяни почали наступ, або навесні. Тому, що логістика, особливо нашого краю, практично вся побудована на польових дорогах. І ці польові дороги – лісові, понад лісом, – не дають можливості в повній мірі забезпечити угрупування, яке може наступати.
– Чи готові ми тут на Півночі до такого розвитку подій?
– Абсолютно точно і відповідально можу сказати, що так, готові. Зроблені висновки бойових дій, які відбувалися в лютому-березні. Зустрічати супротивника планують на геть інших кордонах. І такого вже не буде, що на перший чи другий день під Черніговом будуть росіяни.
Про обмін військовополоненими
– Для росіян це величезний медійний ляпас, від якої вони ще довго не зможуть відійти. Крім нашої влади, були задіяні і міжнародні структури. Очевидно, що Ердоган (президент Туреччини) теж має, що запропонувати Путіну, і це більше геополітична угода, в якій, так, чимала частка тих людей, які займалися, власне, обміном. Дуже сильно мораль впала не в самій Росії, а саме на окупованих територіях [України], де були проведені цілі “суди” над “азовцями”, іноземцями та де були пафосні заяви з боку так званих “голів” адміністрацій, це Пасічник, Пушилін, які приголомшували, говорили, що буде “суд”. У Маріуполі навіть почали будувати клітки. Був цілий рух, і тепер виявилось, що вони нічого не означають. До їхньої думки не прислухалися ні в Кремлі, ніде.
Слідкуйте за нами в Telegram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
