Захисник Маріуполя, азовець з Чернігова Віталій Трухан на псевдо "Біцуха" врятував життя свому побратиму, бійцю Азову на псевдо "Крижак". Історією врятованого хлопця поділилася патронатна служба Азову "Янголи Азову" в телеграм.
Події в Маріуполі після вторгнення російських військ увійшли в українську та світову історію як трагедія, яка не мала б бути у 21 столітті. З 24 лютого до 20 травня 2022 року українські Захисники обороняли місто, яке російські окупанти безжально рівняли з землею. Про справжніх Героїв міста-героя розповідають військові, які повернулися з пекла.
Поранення
Військовослужбовець Влад на псевдо "Крижак" розпочав свою службу в полку Азов у 2017 році. На час повномасштабного вторгнення росії боєць перебував на базі поблизу Маріуполя.
"З 24 лютого я брав участь у бойових діях, спрямованих на захист міста. 26 лютого, під час виконання бойового завдання поблизу Маріуполя, мене було поранено в машині, котрою я їхав у місто. Автоматна черга прошиває машину, пробиваючи праву ногу. Вона одразу "відключилася", по нозі лилася кип'ятком кров (не очікував, що може бути така гаряча)", - згадує поранення воїн.
Захисник почав тиснути педаль лівою ногою, але в той момент у машину поцілили з гранатомета. Автівка зупинилася.
"Очікував: втрачу свідомість за 30 секунд, стечу кров'ю за 3 хвилини. Руки та голова лежать на кермі, але поступово усвідомив: не вимикаюсь. Наклав турнікет, виліз з машини та ліг біля неї", - каже Влад.
Від болю бійцю було важко рухатися, втім, вдалося зателефонувати своєму побратиму, нашому земляку Віталію Трухану.
"Я зателефонував сержанту на псевдо "Біцуха" – повідомив, що поранений і де знаходжусь. Він наказав чекати: в моєму районі працювала ДРГ ворога, не було можливості вирушити туди", - розповідає азовець.
Порятунок
Так Влад пролежав близько шести годин.
"Мене не могли забрати, ніхто не знав що відбувається і не було наказу забирати. Всі думали, що я, вірогідно, або не вижив, або у полоні – і то вже не я на телефоні. Але сержант "Біцуха" ризикнув і зробив по-своєму: взяв БТР, хлопців, дочекався поки стемніє. Я постійно втрачав свідомість від втрати крові, аж ось чую звук техніки з нашої сторони. Побачив як Біцуха зістрибнув з БТРа, побіг до мене. Я підсвітив телефоном себе і сказав, що я тут", - ділиться спогадами Захисник.
Пораненого військового евакуювали в міську лікарню, а потім – гелікоптером доправили у м. Дніпро, де його прооперували. Після цього "Крижак" опинився у реабілітаційному центрі Патронатної служби Азову на Івано-Франківщині.
"Наразі я проходжу реабілітацію – відновлюю ногу, бо за великий період лікування м'язи атрофувались. Також вчуся ходити заново, відчуваю себе малою дитиною, за якою треба постійно дивитися, щоб ніде не впала", - каже хлопець.
Загиблий побратим
Влад був радий опинитися серед своїх, а також побачити, що його побратими змогли вирватися з пекла Маріуполя. На жаль, серед них немає Віталія Трухана, який врятував життя Захиснику.
"Я надзвичайно вдячний "Біцусі", який своїм вчинком врятував мені життя. Якби не він, то я б назавжди залишився в Маріуполі під тією машиною. Мою вдячність важко описати словами", - дякує своєму рятівнику військовий.
"Біцуха" загинув 12 березня у бою за Маріуполь, його тіло й досі не повернули. Віталію було 27 років. В полку "Азов" він був головним сержантом та навчав нових людей. Захисника посмертно нагородили орденом за мужність. Вдома за Героєм сумують батьки, дружина і двоє маленьких синів.
СЛАВА ЗАХИСНИКАМ УКРАЇНИ!
Слідкуйте за нами в Telegram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
