Захисник Сергій Сеник за покликом серця пішов боронити рідну землю, на яку прийшов окупант. Загинув Герой у бою за Бахмут на день народження своєї маленької донечки.

Хто повідомляє: Чернігівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки; Володимир Ігнатченко; Життя громади - інформаційний бюлетень Носівської міської ради

Сергій Григорович Сеник народився 8 серпня 1987 року в селі Степові Хутори на Носівщині нині Ніжинського району. Тут закінчив місцеву середню школу, після чого вступив до Бобровицького технікуму, де здобув професію агронома. Сергій Сеник був надзвичайно доброю, щирою відкритою людиною, мав велике серце, наповнене любов’ю до своїх рідних, до людей і найбільше – до України.

У 2008 році хлопець вперше долучився до лав Збройних сил України, а у 2014-2015-му роках Сергій став на захист Батьківщини та брав безпосередню участь в антитерористичній операції на сході нашої держави у складі військової частини в/ч В0941.

Через певний час Сергій повернувся до цивільного життя та жив спокійним сімейним життям, виховував донечку та ділився своїм військовим досвідом з юним поколінням.

Володимир Ігнатченко
Володимир Ігнатченко
Володимир Ігнатченко
До 24 лютого Захисник жив щасливим сімейним життям

Але велика війна перекреслила все, розділивши життя на до і після. Коли росія віроломно вдерлася на Чернігівщину, Захисник не міг бути осторонь та вирішив знову взяти до рук зброю, щоб боронити рідну країну від окупаційних військ. 9 березня молодший сержант був призваний на військову службу, так він потрапив до складу військової частини А7105. Служив розвідником-кулеметником 3 відділення розвідвзводу та стримував криваву росію на Донеччині.

29 вересня поблизу с. Миколаївка Друга у бою за місто Бахмут молодший сержант Сергій Сеник отримав поранення. На жаль, воно виявилось несумісним з життям...

В той день у маленької донечки Софії був День народження … Не дочекалися додому свого Героя дружина Яна, батьки Наталія Іванівна та Григорій Григорович, рідні, друзі.

3 жовтня земляки на колінах зустрічали колону "на щиті", яка назавжди везла загиблого Героя додому.

Володимир Ігнатченко
Володимир Ігнатченко
Володимир Ігнатченко
Володимир Ігнатченко
Володимир Ігнатченко
Володимир Ігнатченко
Володимир Ігнатченко
Володимир Ігнатченко
Володимир Ігнатченко
Володимир Ігнатченко
Володимир Ігнатченко
Володимир Ігнатченко
Земляки віддають останню шану загиблому Герою

4 жовтня рідні та близькі, друзі та побратими Сергія востаннє попрощалися з ним у його рідному селі Степові Хутори, вшанувавши світлу пам'ять воїна та поховавши його на місцевому кладовищі.

Чернігівський обласний ТЦК та СП
Чернігівський обласний ТЦК та СП
Чернігівський обласний ТЦК та СП
Із Захисником простилися у рідному селі

В пам'ять про Сергія Сеника на просторах інтернету назавжди залишаться добрі та щирі слова.

"Війна забирає найкращих... Ти залишишся в наших серцях світлим і позитивним Янголом назавжди", - Наталя Брязгун

"Серега, ти назавжди залишися для мене таким, як був позитивним і життєрадісним, друже!", - Саня Белый

"Нашу братерську родину спіткало велике горе. Вчора ми попрощалися з вірним Сином своєї Батьківщини, побратимом мого сина Сергієм Сеником, душею та струнним дзвоном нашого братерства. Він не дожив до кінця війни, до нашої перемоги, загинув в бою ...

Зачекайте. Стійте. Зупиніться. Я прошу лише хвилинку вашої уваги. Цієї хвилинки вистачить, щоб подумки попрощатись з людиною, яку ви не знали і яка не знала вас, але своєю кров'ю зафарбувала холодну донецьку землю десь там, де весь час лунають черги та вибухи...

Їх стає все менше. Тих, хто кинувся на захист країни 14-го року. Тих, кого покликало серце, хто навіть не думав про смертельну небезпеку, тих чоловіків, які першими взяли на себе удар, які вступили в свої перші криваві бої...Їх меншає, тих добровольців, тих відчайдух, які вже котрий рік з презирливою посмішкою дивляться в очі смерті...

І з кожним полеглим Захисником зростає й без того велика ціна нашого спокійного життя, наших повсякденних турбот, радощів та проблем, нашого неквапливого прокидання під теплими ковдрами, нашого секундного переляку, коли під час грози на вулиці раптово сильно б'є грім. Адже завдяки цим хлопцям це лише тільки грім, а не Град... Я дякую тобі, мій рідний солдате, мій сину, наш Воїне Світла, наш побратиме. Відпочивай, ти не будеш забутим, ти назавжди залишишся в наших серцях..", - Марина Чередніченко.

За посиланням пісня у виконанні Сергія, яку на згадку про свого друга залишив Сергій Шидловський.

СЛАВА ЗАХИСНИКАМ УКРАЇНИ!

ВІЧНА СЛАВА ЗАГИБЛИМ ГЕРОЯМ!

Спочивайте з миром…

.

Слідкуйте за нами в Telegram!

Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!

"Тільки не пиши мені про війну" - Павло Вишебаба