Чернігівець Віталій Сергієнко хотів жити, але 5 березня його застрелив російський військовий льотчик у дворі власного домогосподарства. У проєкті "Вони хотіли жити" Чернігів.City розповідає історії мирних жителів, чиє життя обірвали російські військові злочинці.
З 24 лютого росія вбиває сотні людей в Україні. Від кривавих рук військових злочинців, що нахабно та незаконно вдерлися на територію незалежної країни, гинуть наші Захисники та мирні жителі. російські терористи безжально вбивають дітей, жінок, людей похилого віку — уві сні ракетами бомблять мирні будинки, лікарні, у потилицю з автоматів розстрілюють чоловіків, вішають жінок, від голоду, холоду та без ліків помирають хворі та старенькі. Окупанти знають багато способів, як відібрати життя.
Людей, які хотіли жити, але їх вбили, вже тисячі. На жаль, реальна цифра вбитих та закатованих українців наразі не порахована, бо війна триває і нові звірства росії щоразу шокують.
Віталій
42-річний чоловік мешкав в Чернігові в приватній садибі по вулиці Руднева, що на межі мікрорайонів Нова Подусівка та Масани. Своєї родини Віталій не встиг створити, тому проживав разом з сестрою Світланою та її сім'єю у родинному будинку. Тільки восени господарі почали утеплювати будинок та переробляти фасад, щоб зробити свою домівку ще більш комфортною та теплою. Брат з сестрою жили дружно, ніколи не сварилися. Віталій любив дітей, хрестив доньку Світлани та мріяв про власних. Чоловік працював у магазині "Спорттовари" на Шерстянці, вів здоровий спосіб життя.
"Віталій усім подобався. Він був такою гарною людиною, багато працював", - розповідає Світлана про свого брата.
Віталій Сергієнко був доброю та порядною людиною, любив тварин та дітейФото: Весть
З початком повномасштабного нападу росії на Україну змінилося життя кожного чернігівця, адже на місто вже з самого ранку 24 лютого полетіли ворожі снаряди. Ще у перші дні великої війни Віталій хотів вступити до лав тероборони, але йому сказали почекати — не вистачило автомата.
З кожним днем обстріли ставали інтенсивнішими, росіяни не змогли взяти місто одразу і розпочали знищувати древній Чернігів. Важка зброя, ракети, 3 березня посипалися перші авіабомби. Вже на наступний день українська ППО укоротила крила першим двом літакам.
Фатальний день
5 березня українські військові збили з ПЗРК ще один літак — російський штурмовий літак СУ-34. Саме ця подія, яка врятувала Чернігів від чергових авіабомб, змінила життя звичайного мирного жителя обласного центру Віталія Сергієнко.
“Щойно на околицях Чернігова фахівці ППО збили ще один ворожий штурмовик! Подробиці згодом”, – об 11:35 повідомило Оперативне командування "Північ".
Українські військові відпрацювали із ЗУ-23, також був пуск ПЗРК. Літак упав на приватний будинок, розпочалася пожежа, яка повністю його знищила.
Літак впав на подвір'я родини Гребнєвих та повністю знищив будинокФото: zmax.work
У літаку було двоє: вони катапультувалися — кожен вистрибнув з літака з кріслом і парашутом.
Один з них не вижив. Парашут другого завис через дві вулиці від того місця, куди впав літак, і зачепився за дах будинку Віталія та його сестри.
Парашут на даху будинку
В той день, 5 березня, всі були разом у домі. Під час обстрілів рідні зазвичай ховалися у підвалі сараю, але в той день залишилися всередині будинку.
"Над нами часто гули літаки, було чути вибухи. Я, чоловік і донька заховалися у коридорі. В іншій кімнаті був Віталік. У вікно бачили, як впав літак і повалив чорний дим. Аж бах! І шум десь близько біля нашого будинку. Брат вийшов надвір подивитися, що сталося. За ним побіг мій чоловік Сергій. Вони побачили, як пілот збитого ворожого літака відчіплює парашут і втікає. Побігли за ним", - згадує Світлана.
Виявилося, що це на дах приземлився пілот того самого літака Су-34. Його парашут накрив подвір'я, а з даху стрибнув російський льотчик.
"Ми хотіли зловити його", - каже Сергій, чоловік Світлани.
За дверима в домі стояла садова лопатка, тож Віталій її взяв і рішуче, без вагань, вийшов з дому. Востаннє...
"Я одразу побіг за Віталіком, встиг схопити кочергу…Віталік побіг з одного боку будинку, я оббіг з іншого. Аж раптом чую постріли, один за одним. Зрозумів, що з кочергою озброєного пілота не зловлю. Заховався за рогом будинку. Віталіка чутно не було, подумав, що і він заховався теж", — розповідає Сергій Ткаченко.
Чоловік почув крики з будинку, кинувся туди.
"Чую, в будинку кричать мої дівчата. Я до них. А вони просто перелякалися", - каже Сергій.
Біля двору одразу почали збиратися люди. Сергій вийшов на вулицю, біля двору вже було чоловік тридцять військових. І глядачів не менше. Чоловік, стоячи на ґанку, показав рукою, що він тут живе.
"Показав жестом, щоб по мені не стріляли, а далі, де приблизно може знаходитися льотчик і що там десь поряд один цивільний", - пояснює чоловік.
Військові теж розійшлися по обидва боки будинку. Сергій повернувся в дім.
"Дивлюсь у вікно і бачу: біля курника лежить обличчям донизу Віталік. Військовий схрестив руки, показуючи, що він мертвий", - говорить Сергій.
Сергій показує лопатку, яку взяв з собою Віталій, коли пішов шукати російського пілотаФото: Весть
Вбивство
Віталій наздогнав російського пілота біля курника, але той нелюд, усвідомлюючи, що його можуть затримати, вистрілив у чоловіка зі своєї табельної зброї - пістолета Макарова. російський вбивця поцілив Віталію Сергієнку в голову, горло і грудну клітку. Чоловік помер на місці.
Самого льотчика затримали бійці чернігівської тероборони.
Пілот-вбивця при затриманніФото: Уездные новости
Вони знайшли росіянина на сусідньому подвір'ї: після вбивства Віталія він швидко перестрибнув через паркан та сховався у сараї. Знадобилося ще хвилин 20, щоб викурити ворога звідти. Зрештою росіянина взяли у полон.
"В одному із дворів ми почули крик із хліва: "Я сдаюсь, не стреляйте!", "Ми крикнули: виходь, руки за голову, лягай на землю". — розповідає боєць чернігівської ТрО Іван, — один із тих, хто знайшов росіянина.
Сарай, в якому переховувався пілот-вбивця
На місце затримання прибігли українські офіцери, намагалися допитати ворога одразу. Але з цього нічого не вийшло, адже у подвір'я, де схопили росіянина, набігли місцеві люди — і вбивцю довелося захищати від самосуду розгніваних мешканців.
"Я хотів йому голову проломити за те, що він застрелив Віталіка, і до цього вбивав людей і руйнував будинки. Але мене за руки схопили військові і не дозволили", - розповідає Сергій.
Хвилин через 15 російського вбивцю вивели з двору. Він був поранений у щоку з вогнепальної зброї, встиг надати собі першу допомогу і вижив. Сергій чув, як полонений пояснював, що, коли летів з парашутом, куля навиліт попала у щоку. І вже сидячи у сараї, нашвидкуруч встиг перемотати рану. Аптечка була з ним у рюкзаку.
"Багато хто запитував, — навіщо він бомбив Чернігів. Пілот говорив по настанові, якій їх навчили: я нічого не знав, я на навчаннях. Повністю скинув із себе відповідальність, перекладаючи її на своїх командирів", — пригадує тероборонівець Іван.
Світлана Войтешенко також прибігла до сусідів, щоб подивитися в очі вбивці брата.
"При мені його запитали, чи бачив він, що бомбить житлові будинки. На що він відповів: "Мені сказали, що людей усіх вивезли, там нікого немає". Я йому кажу, що вам зробили мирні люди? Навіщо ви таке виробляєте? А він мені: "Я не знав, де знаходжуся", — розповідає жінка.
До вбитого брата Світлану не підпустили, побачила рідну людину тільки в день похорону.
"Наступного дня подзвонили з моргу і сказали, щоб швидко забрали тіло. Якщо вчасно не заберу, поховають у братській могилі. А як я швидко можу? Всюди бахкає, машини забрати немає, могила не викопана. Домовилась, щоб ще день потримали. Побігла на кладовище, під вечір ледь знайшла чоловіків, щоб викопали могилу. А на ранок військові та поліція допомогли привезти тіло брата", - згадує Світлана.
Поховали Віталія Сергієнка недалеко від дому, на забарівському кладовищі біля могил батьків.
Сестра Віталія Світлана біля місця вбивства свого брата
Вбивця має ім'я
Ім'я вбивці Віталія Сергієнка відоме. російського пілота, що приземлився на вулицю Руднєва, звуть олександр красноярцев. Йому 36 років. За даними українських правоохоронних органів, він проживає у місті челябінськ і проходив службу у військовій частині 86789 на посаді начальника повітряно-вогневої та тактичної підготовки — старшого пілота. Користувачі соцмереж знайшли його спільне фото із Башаром Асадом і володимиром путіним у Сирії. В інтерв'ю журналісту Володимиру Золкіну красноярцев розповів свою версію подій:
"Впав на будинок. Скотився на паркан. За забором вже чув: “росіянин, виходь”. Вже не розпаковуючись, побіг, перестрибнув через паркан. Подивився за воротами – там людей багато було. Побіг за будинок, а за мною побіг чоловік, намагався мене наздогнати, не знаю з вилами чи з чимось ще. Застосував зброю. Вистрілив кілька разів у чоловіка, який за мною біг".
красноярцева взяли під варту. 23 квітня прокуратура оголосила йому про підозру у вчиненнi злочину та відкрила кримінальне провадження за статтею "Порушення законів та звичаїв війни". російського пілота судитимуть заочно. Навесні його обміняли на п'ятьох українських пілотів, про це розповів начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України, генерал-майор Кирило Буданов в інтерв’ю телеведучій ТСН Наталії Мосейчук.
Літак Красноярцева в день, коли його збили, ніс на борту шість 500-кілограмових некерованих авіабомб на Чернігів, які могли б стерти з поверхні цілий мікрорайон. При падінні бомби дивом не зденотували.
Крісло-катапульту забрали тероборонівці, його можна було побачити в музеї на виставці, а парашут того ж дня самостійно зняли сусіди та передали поліцейським.
Крісло-катапульта російського пілота в музеї
Життя 42-річного чернігівця Віталія Сергієнка обірвала людина, для якої вбивства людей були щоденними справами, та чи отримає він справедливе покарання? Сім'я вбитого чоловіка на це сподівається.
ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ БЕЗНЕВИННО ВБИТИМ УКРАЇНЦЯМ!
росія — країна терорист
#russiaisaterroriststate
Матеріал створений за підтримки Ради Європи. Погляди, викладені в ньому, є відповідальністю його авторів і можуть не співпадати з офіційною політикою Ради Європи.
Material is produced under support of the Council of Europe. The opinions expressed in this work are the responsibility of the author(s) and do not necessarily reflect the officialpolicy of the Council of Europe.
Слідкуйте за нами в Telegram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
