Житель Ріпок Олег Панчоха вийшов проти танків окупантів з залізними їжаками, за що його і намагалися спочатку вбити, а потім і розчавити разом з автівкою. Зараз чоловік все ще відновлюється від отриманих травм.
Їжаки проти російських танків
35-річний Олег Панчоха родом з Ріпок, працював у сусідньому селі Малий Листвен оператором елеватора та насолоджувався сімейним життям зі своєю коханою.
Так було до 24 лютого, а потім на Чернігівщину вдерлися ворожі війська рф. Олег не зміг просто спостерігати, як росіяни йдуть на Чернігів, а долучився до спротиву та робив свій вклад в оборону рідного краю.
"Зразу, як росія поперла через наш кордон, ми з сусідами почали робити протитанкові їжаки. Шестеро-семеро сусідів знаходили та нарізали арматуру, гнули. Я варив сваркою в себе вдома. Від їжаків у машини пробиваються колеса, і далі вона їхати не може. Готувалися зустрічати росіян, коли їхатимуть через Ріпки", - розповідає Олег.
Жителі громади виходили зупиняти колони важкої російської техніки. Про те, якою дорогою їхатимуть окупанти, повідомляли один одного. Взагалі можна було пересуватися тільки двома дорогами: через Суличівку або через село Даничі. Коли Олег отримав повідомлення, що ворог суне через Суличівку, поїхав туди. Під Ріпками вже зібралося з півсотні беззбройних, але мужніх та сміливих ріпчан.
"У нас зі зброї були тільки їжаки. Порозкидали їх по трасі. Чекаємо. Показалися п’ять чи шість БМП. До нас навіть не доїхали, розвернулися біля лісосмуги і повернулись на Суличівку. Ну, і ми роз'їхались", - згадує чоловік.
Фатальне чергування
Ріпчани самі організували патрулювання вулиць міста, охороняли кожен свою. Виходили по двоє, через дві години мінялися. 2 березня Олег Панчоха разом з сусідами заступив на чергування.
"2 березня ми чергували з восьмої до десятої вечора. Ближче до десятої сусіду Вові подзвонили, що їде колона рашиської техніки через Даничі, ми посідали кожен у свою машину і поїхали їх зустрічати. Думали, там юрба наших збереться, як першого разу. Але, мабуть, через поганий зв’язок між собою приїхали тільки ми — я і сусід Володимир із дружиною", - розповідає Олег.
Біля центрального парку ріпчани наткнулися на ворожу колону, там було приблизно 15-16 бойових машин. Росіяни їх зупинили та почали огляд автівок — шукали "коктейлі Молотова".
"Першою оглядали машину Вови та Лариси. У них в мішку лежали їжаки, але росіяни не звернули на мішок уваги, бо шукали "коктейлі". Закрили багажник і відпустили, сусіди зразу й поїхали. Почався огляд моєї "Мазди". В багажнику побачили їжаки, які лежали просто в пластиковому чорному ящику, такі ще в магазинах використовують. Я побачив, як у рашистів в очах просто кипіла злість!", - згадує чоловік.
Олега одразу кинули на землю обличчям униз, а руки за голову. Почали бити.
"Той, що ногами бив, кричав: "С*ка, ты знаєш, сколько колон наших из-за этого сгорело?!" Але ж палять не їжаки, а ті, хто їх розкидає. На жаль, ми не встигли", - бідкається чоловік.
Після того рашисти забрали телефон та цигарки Олега, після чого один з окупантів почав допит.
"Я розказував, що ми ні на кого не нападали, не хочемо війни, не хочемо стріляти. І домовилися, що він мене відпустить", - розповідає постраждалий чоловік.
Раптовий розстріл
Але сталося зовсім інакше: з іншого напрямку приїхав ще один БМП, зупинився і військовий з екіпажу без жодного слова почав стріляти в Олега.
"Встигнув побачити фари та чоловіка зверху. І там уже — без розмов. Він навіть не злазив з машини, зверху стріляв. Одночасно з пострілом різко заболів таз, мене скрутило. Потім ще. Мене корчило від жахливого болю", - каже чоловік.
Куля перебила Олегу кістку. Ще дві пройшли по гомілці:
"Добре, що він такий косий, інакше вбив би точно. А бив на ураження. Злякатися не встиг — просто біль, який через п’ять хвилин минув. Я лежав за машиною, ноги — на асфальті, голова і половина тулуба — на бордюрі. Вирішив прикинутися мертвим, щоб не добивали. Витягнувся на землі, не стогну. Усе чую і розумію. У голові: швидше б закінчилося".
Нарешті Олег почув: "Давай, поехали". Але, коли він відкрив очі, помітив ще три бойові машини ворога.
"Я розумів, що вони не зупиняться. Думаю, треба ж якось хоч у парк відповзти, поки не підійшли. І відчуваю, що нога ж не працює, наче кусок м'яса якийсь висить. Попри страшенний біль та втрату сил, мені вдалось відповзти 15−20 метрів за дерево. Дивлюсь з-за нього — а моя машина роздавлена і впала на те місце, де я лежав", - згадує ріпчанин.
Витягли з того світу
Олег пролежав на землі ще деякий час, боявся поворухнутися, але згодом почув голоси та українську мову. На щастя, це виявилися місцеві хлопці, які допомогли Олегу дістатися до лікарні. Було близько дванадцятої ночі.
"Чую, хлопці біля дороги говорять: "Дивись, "Мазда" лежить". Темно, нічого не видно. Я почав кликати їх на свій страх та ризик. "Ти чий?" — чую ближче. "Ріпкинский", - кажу. Запитали, де місцева річка знаходиться, я їм відповів", - згадує Олег розмову зі своїми рятівниками.
Хлопці допомогли занести Олега до карети швидкої допомоги, потім підняли на другий поверх ріпкинської лікарні.
"У лікарні мені зробили рентген, після того — операція. Складали роздроблену руку, там розірвало нерви, м’язи, вену…", - розповідає Олег.
Операція тривала понад чотири години, ріпкинські лікарі буквально витягнули пораненого Олега з того світу, адже чоловік втратив багато крові.
"Наступного дня почувався в рази гірше, почали переливати кров — знайшли її в мого односельця, який тільки переніс операцію, шприцами з нього брали і вливали мені. Медикаменти везли з Гомеля, тому що інші шляхи були окуповані", - згадує Олег своє перебування в лікарні.
В Ріпкинському медичному закладі чоловік пролежав два місяці. Коли Чернігівщина була звільнена від окупантів, Олега перевезли до Чернігівської обласної лікарні.
"25 квітня, коли Чернігів вийшов з блокади, мене перевезли в обласну лікарню. Рука зрослася дуже криво, бо поставили спицю, а треба було пластину. Не було можливості в Ріпках на той час пластину поставити", - каже Олег.
Рука зрослася кривоФото: Вісник Ч
Боротьба за повноцінне життя
Лікарі вже готували Олега до операції, щоб заново скласти руку, аж тут відкрилося нове ускладнення.
"Прокинувся від болю в животі. Ліг рівно, а біль посилюється. Терпів - терпів, врешті медсестру покликав. Мене вже колотить, аж подих перехоплює. Прийшли хірурги, але через нестерпний біль я їм навіть оглянути не давав. Направили на ранок на КТ і зонд. Шість уколів знеболювального не допомогли, ледь дотерпів до ранку. КТ показало, що там у мене виросла отака бульбашка з гноєм, і вона лопнула. Перитоніт. Почали екстрену операцію. Почистили все, знову КТ, УЗД. Понаходили ще таких самих бульбашок на кишках. Двічі після того лікарі розкривали абсцеси черевної порожнини через ці гнійники", - згадує Олег Панчоха.
В лікарні Олегу зробили декілька операційФото: Вісник Ч
Чоловік пережив ще декілька операцій, нині пересувається на милицях, але прострелена нога майже не слухається. В мріях — повноцінно стати на ноги, але для цього необхідна довга реабілітація та кошти. Через стан здоров'я Олега Панчоху звільнили із роботи, тому чоловік залишився без заробітку.
Ріпчани ще навесні організували збір коштів на реабілітацію для свого земляка. Наразі чоловіку все ще потрібна допомога, тому долучитися до збору коштів може кожен небайдужий і зараз:
картка Ощадбанку 5167 4901 0090 9887 на ім'я Панчохи Олега Миколайовича
Після всього пережитого Олег шкодує тільки про те, що не зміг зупинити окупантів.
"Не шкодую про те, що сталось, бо я захищав свій рідний край від ворога. Шкода, що не зміг спинити їх. Але головне — живий", - говорить чоловік.
СЛАВА ГЕРОЯМ ЧЕРНІГІВЩИНИ!,
За матеріалами газет "Факти Україна" та "Вісник Ч"
Слідкуйте за нами в Telegram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
