На Чернігівщині кілька добровольців об’єдналися і допомагають людям, які внаслідок військової агресії РФ проти України, опинилися в скрутному становищі. Спочатку волонтери розбирали руїни будинків, знищених під час російських обстрілів. А згодом небайдужі чернігівці взялися й за відновлення розбитих осель. “Бо можемо”, - кажуть добровольці та залучають до доброї справи інших людей.
Волонтер Андрій Галюга розповів редакції сайту Чернігів.City про тих, хто у вільний від основної роботи час, допомагає землякам відновлювати побут.
Чернігівщина - край працьовитих і добрих людей
Ще до початку війни “майстер на всі руки” Андрій Галюга завжди намагався допомогти людям. Комусь кран полагодити, іншому - електрику відновити або відрихтувати старе вікно.
Андрій Олексієнко займався допомогою у Червоному Хресті, потім волонтерив самотужки.
У вільний від роботи час Валентин Бобир і Олександр Тимошенко теж допомагали нужденним залагодити їхні побутові проблеми.
З перших днів повномасштабного вторгнення Росії в Україну обласний центр і навколишні села потерпали від обстрілів загарбників. Кількість зруйнованих будівель збільшувалася щодня. Країна-агресорка потрощила не тільки окремі будинки, зруйнувала цілі вулиці.
Пошкоджені обстрілами оселі ЧернігівщиниФото: Facebook ГО “Бо можемо”
Побачивши руїни замість своїх осель, місцеві реагували на втрату по-різному. Дехто одразу брався лагодити понівичене майно, інші були у розпачі. Лишившись просто неба, люди не уявляли як жити далі - у них опускалися руки.
На допомогу тим, хто опинився в скруті прийшли звичайні чернігівські хлопці.
Від розбирання руїн - до створення організації
Це нині Андрій Галюга є одним зі співзасновників об’єднання добровольців “Бо можемо”.
Чоловік пригадує, що з першими обстрілами Чернігова, у нього було по п’ять-шість виїздів на день. Допомоги потребували одинокі літні люди. Слід було вставити плівку замість розбитого скла, відновити світло в квартирі. Та й просто вислухати переляканих людей, до яких “прилетіло” від росіян.
Перше розбирання зруйнованого будинку було на провулку Ніни Сагайдак, 11-в. Роботи було багато.
“На цих руїнах я зрозумів: робити це одному, порпатися самотужки - можна до “білих мух”. Це просто неможливо”, - згадує Андрій.
Співзасновник об'єднання добровольців "Бо можемо" Андрій ГалюгаФото: Facebook Андрія Галюги
Тоді й пролунали перші заклики до небайдужих: збиратися разом по вихідних днях і розбирати завали будинків, враховуючи те, що від них залишилось.
Першими відгукнулися Андрій Олексієнко і Валентин Бобир. Тими днями чоловіки теж не сиділи, склавши руки. Кожен поодинці намагався зарадити людям, які опинилися у біді. З часом до них приєднався Олександр Тимошенко.
“Розбираючи потрощені обійстя, ми зрозуміли, що треба братися за відбудову пошкодженого житла. Для цього був потрібен певний капітал. Грошима могли підтримати грантодавці. Тож ми створили громадську організацію”, - каже Галюга.
Чернігівські однодумці, аби все було чесно та прозоро, юридично зареєстрували об’єднання добровольців “Бо можемо”. Всі пожертви, які заходять на рахунки, обліковуються згідно з законодавством. Їх також можуть відстежити і проконтролювати грантодавці.
Спілка добровольців “Бо можемо” Фото: Facebook ГО “Бо можемо”
Згуртовуємо людей. Бо можемо
Нині спільнота небайдужих людей налічує близько 30 добровольців. Допомагають людям, які не можуть дати собі ради самотужки.
Залатати дірки у стінах, застелити дах або відновити паркан. В залежності від того, який обсяг робіт потрібно виконати, до толоки долучається від трьох до 10 людей.
Працюють у вільний від основної роботи час або по вихідних днях.
Заклики про допомогу надходять до добровольців через соцмережі. А ще - добре працює “сарафанне радіо”. Допомогли власнику однієї оселі, він ділиться контактом волонтерів з іншими нужденними.
На толоку - за покликом серцяФото: Facebook ГО “Бо можемо”
Зробити роботу замість когось і допомогти - це різні речі, вважає Андрій Галюга.
Чоловік переконаний, що непотрібно прибирати територію заради прибирання.
Волонтер уточнює: “Прибираємо на території пошкодженого обійстя не для того, аби було красиво. Це нераціональна трата людського ресурсу. Прибираємо, щоб люди могли там будувати, зводити нове житло. З минулорічних “об’єктів” є такі що відбудовані майже на 100%, в інших - процес відбудови розпочався нещодавно".
За цей час спільнота чернігівських добровольців вставила вікна у понад дві сотні будинків, відремонтували понад сотні дахів. Волонтери не вважають це досягненням, бо цього катастрофічно мало.
Життя починають спочаткуФото: Facebook ГО “Бо можемо”
На думку Галюги, відбудова житла це не тільки встановлення нових стін та вікон. Це відродження життя. Тут мають бути всі, пліч-о-пліч.
Андрій запевняє: “Ми працюємо не заради кількості чи звітності. У нас трохи інша мета. Хочемо згуртувати суспільство, а не плодити безпорадних потерпілих. Ми прагнемо об'єднати людей, заразити їх рухом взаємодопомоги. Звісно, можна проводити час зі своєю родиною або смажити шашлики з друзями на задньому дворі. А можна допомогти сусідові звести нову стіну, бо ви живете на одній вулиці”.
Бо можемо. Разом з батьками - діти Фото: Facebook ГО “Бо можемо”
Своєю щирістю спільнота добровольців підіймає дух людей, які залишилися без житла. Зазвичай волонтерам підставляють своє плече господарі зруйнованого майна: праця не тільки відволікає їх від дурних думок, а й допомагає подолати депресивний стан.
У волонтерській справі Андрія всіляко підтримують дружина й донька. Бо ходити у кіно, відвідувати кав’ярню чи рибалити на березі річки ще буде час.
Трохи згодом. Після нашої перемоги.
У Чернігові підтримують свою тероборону гривнею. На посилення обороноздатності виділили майже 20 млн
