Як досягти успіху у навчанні? Як підтримувати інтерес постійно дізнаватися щось нове? Чим я можу допомогти своїй дитині? Ось такі питання я ставила собі, коли мій син минулого року йшов до першого класу. Чим я керувалась та що в нас вийшло, розповім далі.
Я обрала для себе алгоритм дій, який допоміг мені і сину полегшити вирішення наших повсякденних питань.
Бути уважною, спостерігати
Спостерігаю як змінюється настрій сина, запитую його і допомагаю зрозуміти, що саме призвело до цього, наприклад, викликало сум чи радість.
Якщо мова про радість, то я підкреслюю дії, які викликали цю емоцію, кажу: «Продовжуй, в тебе гарно виходить», а якщо сум чи розчарування: «Краще не роби так більше».
Дитина має право на власну думку
Дитина має право на власну думку, навіть тоді, коли вона відрізняється від моєї. Якщо таке трапляється, то ми разом обговорюємо як буде краще, знаходимо спільне рішення.
Помилятися це нормально
Я була готова до того, що з першого разу можливо не вийде правильно написати букву, вірно порахувати чи прочитати речення, тому спокійно ставилась до помилок та невдалих спроб.
Але в той же час потрібно завжди акцентувати увагу на досягненнях, навіть, якщо вони дуже маленькі, наприклад, з цілого прописаного рядочка літер тільки одна вийшла красивою, а з десяти прикладів тільки один розв’язаний правильно.
Бути терплячою
Не очікувала швидких результатів. Як відомо, все приходить з часом.
Не заважати
Я запитую, чи потрібна моя допомога, якщо чую «Ні», не втручаюсь і спостерігаю, як він самостійно вирішує свої завдання.
Бути поруч
Я завжди поруч. Він знає, що він не один, що завжди може звернутися за моєю допомогою.
Ставити питання
Коли під час виконання домашніх завдань моя дитина чекає від мене на підказку, то я, натомість, ставлю такі питання, які допоможуть їй знайти рішення самостійно.
Наше заохочення
Найбільшим нашим заохоченням є задоволення від виконаної роботи та отриманих результатів. Я не ставлю за ціль матеріальні подарунки.
Вчителька мій авторитет
Дослухаюсь до порад та рекомендацій вчительки, адже саме я, мама, є сполучною ланкою між педагогинею та моїм сином.
Що в нас вийшло?
Після закінчення навчального року ми продовжуємо розв’язувати приклади та задачі, наприклад, я пропоную йому допомогти мені порахувати кошти, а щовечора ми обов’язково читаємо.
Ручки і зошити з письмового столу нікуди не зникли, вони набули іншого значення. Сьогодні він створює свою власну дитячу книгу, її не побачить весь світ, але я точно знаю, що він це робить із великим задоволенням.
Важко? Ні. Якщо кожного дня хоч трішки докласти своїх зусиль. Винагородою за це і стане бажаний результат.
Ми не просто навчаємось, ми займаємося улюбленою справою, ми разом пізнаємо світ
