Чернігівський спортсмен Павло Деркач почав бігати у 25 років, а у 36 вже має за плечима сотню марафонів. Перший пробіг у Харкові у 2018 році. 99-й - у Києві під час проведення Kyiv Euro Marathon 2021. А ювілейний, сотий, у рідному Чернігові у колі друзів та родини.

Попри такий колосальний біговий досвід, професіоналом Павло себе не вважає. Каже, що завжди є до чого прагнути та вдосконалювати себе.

Розкажіть, як почали займатись бігом?

- Мене підмовив на це брат. Сергій на той час активно бігав, а я ні. Був гладким і вирішив спробувати. Спочатку пробіг півкілометра, потім кілометр, і так втягнувся з часом. Зараз брат вже не бігає, а я так і не покинув цього заняття.

Чим вас приваблює біг?

- Я люблю бігати. Це допомагає мені відволіктись і відпочити. Під час бігу можна багато чого спокійно обдумати. Кожна пробіжка для мене - своєрідний релакс.

В чому важливість саме сотого марафону?

- Тризначна цифра - новий рівень для мене! До цього були тільки двозначні. Я довго йшов до цього і завжди знав, що одного дня зможу досягти 100. Проте, я не збираюсь зупинятись. Це перша сотня, а далі буде більше.

Як родина підтримувала вас?

- Дружина і донька вболівають за мене на кожному старті, і взагалі, дуже підтримують і надихають. Хоча, пам’ятаю, мама спочатку казала, що не треба стільки бігати, а зараз навпаки, вже звикла і теж слідкує за моїми успіхами.

В яких марафонах брали участь, крім України?

- Багато країн було. Це і Єрусалим, Таллінн, Берлін, Варшава, Тель-Авів. Цікавий марафон був коли ми бігли з Білорусі в Литву через кордон. Це Міжнародний марафон дружби. Незвично було тим, що стартуєш в Білорусі, а фінішуєш в Литві. Того року не проводили через ковід, а тоді було душевно.

Як готуєтесь до забігу?

- У мене немає якихось спеціальних “ритуалів”, так би мовити. Добре поїсти і поспати - ось що головне для мене. Поїсти намагаюсь напередодні, а не перед самим бігом. У день марафону я взагалі нічого не їм, а тільки п'ю воду, щоб не було додаткового навантаження на організм.

Що порадите людям, які теж хочуть займатись бігом, проте не можуть зважитися на це через, наприклад, особисті комплекси?

- Немає ніяких комплексів - це все вигадки хейтерів! Усі люди різні і в кожного свої потреби. Я вважаю, що якщо хочеш бігати - вставай і бігай! Немає ніяких в цьому плані обмежень, а якщо людина не хоче, - вона шукає відмовки для своїх лінощів, або ще чогось. Все просто : хочеш - роби, не хочеш - не берись