Історія Тетяни Діденко, як зооволонтерки, почалася, напевно, як і у більшості захисників тварин. Вигулюючи власну собаку вона натрапила на чотирилапого, який загубився. Перейнялася його долею і почала шукати господарів. Так тривало протягом двох місяців, але безрезультатно. І коли Тетяна вирішала залишити собаку собі — знайшлися власники.
— Це було перше таке емоційне випробування віддачі і прилаштування для мене. Після цього вирішила взяти іншу собаку. На той момент я чітко усвідомлювала, що не буду її купувати. Я одразу хотіла дорослу тварину, тим паче, знала, як багато чотирилапих, від яких відмовились. Хотілось їм допомогти — ділиться спогадами зооволонтерка Тетяна Діденко.
Собака, яка не вписувалась в життя Тетяни
Всесвіт почув її бажання і не забарився з відповіддю. Але це стало справжнім випробуванням для зооволонтерки. Тетяні трапилася тварина, якій підшувакали іншу сім’ю. Але з непростою історією і травмованою психікою. Через постійне цькування собака стала агресивною та некерованою, і взагалі не вписувалась у життя Тетяни, яка вже опікувалася собакою та кішкою. Та щось всередині все ж відгукнулося, і жінка почала приділяти час тварині, вигулювала її. А коли все ж вирішила відмовитися від неї, дізналася, що її власники планують приспати собаку.
— Я ніколи не забуду її погляд, коли повертала її назад. Ці очі переповнені сльозами — назавжди щось змінили в мені. Всю ніч я не спала, а коли прокинулась зранку, зателефонувала господарям і сказала, що забираю собаку.
Кінологи сказали приспати тварину
Емоційне рішення. І ось тварина уже у пані Тетяни, а з нею і стресові ситуації. Чотири кінологи, яким вона показала чотирилапого, були одноголосні: «Собаку з подібними психологічними травмами краще приспати або пожиттєво закрити у вольєрі».
— Такі поради мене не влаштували. Тому я почала вивчати питання самостійно і вже за два місяці ми досягли того результату, в який жодний кінолог не вірив. Вона перестала кидатись і почала нормально реагувати. Цей мій перший досвід довів мені, що якою б собака не була, якщо є бажання то коригувати можна будь-що. Просто для цього потрібно мати терпіння, сили, і розуміння, чому ти це робиш і навіщо.
З того часу, а це вже 10 років, серце Тетяни Діденко, а ще всі думки і її час, належать саме чотирилапим. Жінка розповідає, що щоб допомагати тваринам не потрібно чогось незвичайного — лише любов та бажання. У її зооволонтерській біографії сотні врятованих собак та котів. Якою б не була складною ситуація, пані Тетяна ніколи не залишала тварину в біді. Знаходила і тих, хто надасть медичну допомогу, і благодійників які придбають необхідні, наприклад, медикаменти та корм, і місце, де перетримати тварину чи навіть сім’ю для майбутнього життя.
Сьогодні Тетяна опікується тисячами чотирилапих
Ветеринарно-стерилізаційний центр працює у Чернігові
Сьогодні її мрія — допомагати тваринам — масштабувалася. Під опікою пані Тетяни сотні бездомних тварин нашого міста. Якщо раніше вона виключно волонтерськими силами допомагала окремим чотирилапим, сьогодні має можливість робити це для багатьох і відразу. Четвертий рік як вона працює директоркою КП «Ветеринарно-стерилізаційного центру «Крок до тварин». Чернігів йшов до цього 8 років.
Зараз у центрі надаються ветеринарні послуги, здійснюється відлов, утримання, лікування, вакцинація, стерилізація та годування тварин. Багатьох тут врятували після ДТП, важких травм та внаслідок людської жорстокості і байдужості.
— Взагалі, створення центру — заслуга дуже великої кількості людей. Це робота зоозахисників, представників влади. Насправді землю під будівництво центру було виділено ще у 2010 році, а почав він роботу тільки у 2018. Це дуже довга історія була. А як тільки з’явився центр, то почалися дзвінки, щоб одразу всіх безпритульних собак і котів забрали.
Котів також не залишають без допомоги
Місолька. Знаходиться на випробувальному терміні у родині
Ветеринарно-стерилізаційний центр розрахований на 200 тварин. Мова лише про собак. А от те, що тут допомагають ще й котам, це вже поклик душі тих волонтерів, які тут працюють.
— Ми не можемо залишити котів без допомоги, а на них приміщень просто не було. Проект робився тільки під собак, але як тільки Центр розпочав роботу, стало зрозуміло, що від котів «нікуди не подітись», тому що їх більше, ніж собак. Були нюнси, які все ж не врахували, але ми навчились працювати з тим, що є.
Напевно, одним із головних завданнь Центру, а головне досягнень, і на сьогодні залишається масова та системна стерилізація бездомних тварин. Тільки у такий спосіб можливо зупинити неконтрольовану популяцію собак та котів, що не мають домівок. Так, з 1 січня 2019 року тут стерилізували 3 886 тварин.
Раніше у дворах могло налічуватись 20-30 собак
Гром. Вік - більше 10 років. Як він опинився на вулиці, і чому його не шукають, загадка
— Всі дуже швидко забули, що якихось 5-7 років тому у дворах могло налічуватись 20-30 собак, адже про стерилізацію тоді мало хто думав, проте зараз все змінилось. Завдяки зусиллям волонтерів люди охочіше приводять своїх собак на стерилізацію, — розповідає Тетяна Діденко. — Але буває й інша «сторона медалі», коли дзвонять і кричать, що ми повинні всіх стерилізувати. Але кількість коштів, що виділяються на стерилізацію обмежена.
Наприклад, у цьому році Центр має стерилізувати 300 собак і 452 кішки, але по факту зробити це можемо лише для 30 собак та близько 40 кішок. Це якщо за кошти виділені з бюджету Чернігова.
— Зрозуміло, що не можна всі ці витрати «повісити на місто». В такій ситуації дуже виручають благодійники, спасибі їм за це. Вони дають можливість рятувати цих тварин — каже Тетяна Діденко.
Саме фінансування, частково з міського бюджету та частково за рахунок благодійних внесків, і було умовою для появи такого Центру у місті.
У Центрі завжди шукають можливість прилаштувати тварину
Ці хлопці і дівчата на фото знайшли собі у Центрі вірних друзів на все життя
У Центрі не лише рятують тварин, а й шукають для них родини. Відсоток прилаштувань за минулий рік 10-15%, а це приблизно 150 тварин з 1000. Всього з 2019 року 383 тварини знайшли собі господарів, а 3 503 повернені на місця відлову.
— Ми завжди шукаємо можливість прилаштувати тварину, поширюємо інформацію у соціальних мережах чи серед знайомих. Тому що тварина приїжджає до центру, проходить усі необхідні процедури, обробку від паразитів і фінансується лише 20 днів, після цього її або прилаштовують у родину, або відпускають на вулицю.
Щоб не полишати тварин напризволяще в Центрі діє програма кураторства. Тобто будь-яка людина чи навіть компанія може обрати собі собаку і виділяти щомісяця кошти на її утримання. Пакунок корму на місяць, коштуватиме, нехай, 1000 гривень. Якщо це компанія, колектив якої складається десяти людей, з кожного виходить по 100 гривень. Як приблизно три чашки кави. Можна також відвідувати свою собаку, гуляти чи гратись з нею.
Життя безпритульних собак — суцільна лотерея
Нола. Чергова жертва безвідповідальності. Років 5-6. Активна, весела, контактна
Найбільше засмучає пані Тетяну, коли люди спочатку беруть тварину, а потім повертають її (в кращому випадку), або виганяють на вулицю без жодного попередження. І трапляються випадки, коли тварина, вкотре, у важкому стані потрапляє в руки волонтерів, які не можуть її не врятувати.
— Життя безпритульних собак — суцільна лотерея і такий незначний вклад у їх життя вже безцінний для них. На жаль, люди не завжди усвідомлюють відповідальність. Вони малюють собі в голові ідеальну картинку і нічого не хочуть чути. Або обирають за зовнішністю, схожістю на породу. Але коли «ідеальна картинка» змінюється на реальність, багато людей виявляються просто не готові. Вони лякаються відповідальності, або їм просто набридає. Вони починають придумувати собі виправдання у вигляді алергії навіть. Ви думаєте серед зооволонтерів немає алергіків? В зоозахисті через одного люди з алергією, проте це нікого не спиняє. Люди адаптуються, п’ють таблетки.
Щоб бути волонтером - мало мати сердце
10 років свого життя Тетяна Діденко присвятила чотирилапим. І продовжуватиме це робити й надалі. Вона не просто любить цих тварин, вона робить все можливе аби в цьому світі і суспільстві вони були захищеними, а людина для них була не вироком, а другом.
— Я завжди кажу, що щоб бути волонтером у будь-якій сфері, не тільки в зоозахисті, мало мати сердце, потрібно мати ще й розум. Ми всі емоційні люди, але емоції не завжди нас приводять до правильного результату. Є волонтери, які врятували, несуть додому, але вони не продумують на майбутнє. Вони дали оголошення, прилаштували тварину і вже вважають, що молодці. А далі, то вже відповідальність нових власників.
На жаль, це не працює. Якщо ти взяв на себе відповідальність, то це твоя відповідальність до кінця. Дякувати Богу, зараз зоозахисний рух у Чернігові досить добре розвинений. У нас є чудова волонтерська організація " Зоошанс", яка працює на абсолютно добровільних засадах і не фінансується з міського бюджету. Дуже багато волонтерів допомагають тваринам, підгодовують, або відводять на стерилізацію.
Насправді, зооволонтер — це не той, хто зібрав у себе вдома 10-12 котів чи собак. Кожен допомагає тим, чим зможе
