Важко передбачити залежність людини від алкоголю чи наркотиків. Одні можуть тривалий час вживати психотропні речовини і при цьому не підсісти. Інші потрапляють "на гачок" вже після першої спроби.
Чернігів.City підготував для своїх читатів спецпроєкт #залежні. Ми вам розкажемо історії людей, які у певний період свого життя "втонули" в алкоголі, наркотиках чи азартних іграх. А також розкриємо їх секрети та методи, які стали для них рятувальним колом і допомогли виплисти на берег життя без залежностей.
Олексію 42 роки, 20 з яких він вживав психотропні речовини
Олексію Зубакіну 42 роки. Більше 20 з них чоловік вживав психотропні речовини. Спершу це були наркотики, потім — алкоголь і таблетки. Він не з чужих розмов знає, як це «жити під кайфом» і на що штовхають пошуки дози. Чоловік погодився розповісти нам свою історію, яка почалася наприкінці 1990-их, щоб допомогти іншим залежним повернутися до тверезого життя.
Олексій народився і виріс у благополучній заможній родині. Батько був успішним бізнесменом, тож хлопець належав до так званих «мажорів». Активно займався спортом і подавав великі надії. Став чемпіоном України з триатлону серед юніорів.
Чоловік згадує, що вже тоді деякі його товариші вживали наркотики. Їм було по п'ятнадцять. Це вважалося круто і модно. Але сам він відходив від цього завдяки спорту.
Його перше знайомство з наркотиком відбулося в армії. Спробував заради цікавості. А остаточно підсів в інституті.
— У мене все почалося з «винта», метамфетаміну або, як його ще називають, первитину. У нас було вузьке коло молодих людей, які вживали наркотики і вважали себе крутими. Хлопці самі робили хімічні реакції. Ми самі навчилися колотися. Робили це на дискотеках, вечірках. І так упродовж усіх років навчання. Тоді це було дуже модно, класно.
Як не дивно, але вся наша компанія закінчила інститут своїм розумом. Але після випуску закінчився й період ейфорії. Мені ставало дедалі гірше, працювати не хотілося. Щоб утекти від цього, я вирішив переїхати з рідних Черкас до Києва. Їхав до столиці з надією, що там зіскочу з голки і почну нове життя. Але там виявилося ще більше «болото», — згадує Олексій.
Чоловік переїхав з рідного міста в Києв. Думав це врятує, а виявилося ще більше "болото"
Чоловік робив спроби позбавитися залежності самостійно. Він проходив курс реабілітації, шукав замінники наркотикам. Врешті зупинився на алкоголі та снодійних. Три роки самотужки боровся із залежністю. Як результат — більше 15-ти не вживає важкі наркотики ін’єкційно. Натомість у його житті з’явилися алкоголь та антидепресанти. І згодом це призвело до того, що кожен його ранок починався з потреби випити.
У Олексія була улюблена справа, власний бізнес, гарна дружина, двоє дітей. Але все це не приносило особливої радості.
— Я не напивався до безпам’ятства, але постійно був напідпитку. Якщо не пив, то вживав таблетки. Це жахливо, коли зранку тільки-но відкрив очі і одразу кудись біжиш за випивкою. І так день у день, з року в рік.
В якийсь момент у мене просто почав їхати дах. Мені казали: «Олексію, зупинися. Це не мине безслідно. З віком залежність посилиться і організм почне давати збій. Рано чи пізно це погано скінчиться». Але подібні слова мене тільки дратували.
Я не був агресивним, не ліз ні до кого битися, але психологічно виносив мозок іншим. Дружина тричі викликала поліцію. Згодом я зав’язав із бізнесом, влаштувався на роботу. Аналізуючи сьогодні минуле, можу з упевненістю сказати, що я втратив бізнес через алкоголь, бо на деякі моменти просто «забивав».
Те саме стосується стосунків із дітьми, яким не приділяв належної уваги. Страждала сім’я, рідні, робота, — розповідає Олексій.
Уже півтора роки Олексій залишається "чистим"
Останні чотири роки залежності чоловік їздив на заробітки за кордон. Але при цьому продовжував безконтрольно вживати алкоголь у великій кількості. Повертаючись додому йому хотілося розслабитися, відпочити, забутися. Думки про те, що скоро доведеться знову їхати на три місяці до чужої країни, повертали його до склянки. Почалися довготривалі запої.
— Допустимий рівень алкоголю в крові в Європі визначено на рівні 0,5 проміле. З моєю вагою це дві банки міцного пива. Ні я, ні дружина не вбачали страшної небезпеки в пиві. Але це був самообман.
Останні чотири місяці залежності я сидів без роботи. Побачивши умови праці в Європі, отримуючи там відповідну зарплатню, більше не хотілося працювати в Україні. Врешті, посварився з дружиною і пішов із дому. Через місяць знайомі забрали мене таксувати до Естонії. То було моє останнє місце роботи, але й там я пив безпробудно, навіть сідав п’яним за кермо.
Повернувшись в Україну, деякий час я жив у рідних. А одного разу моя мама вирішила відправити мене на місяць до реабілітаційного центру «Міжнародної антинаркотичної асоціації» в Черкасах. А згодом переїхав до філії цього реабілітаційного центру в Чернігові. І ось уже півтора роки, як я залишаюся «чистим». Не п’ю, не палю, не лаюся матом, — говорить чоловік.
Половину свого життя чоловік шукав в алкоголі впевненість, розкутість, настрій
Пройшовши повний курс реабілітації Олексій залишився волонтером при центрі. Він зараз консультант по хімічній залежності. Допомагає іншим залежним усвідомити свою проблему, одужати та навчитися жити тверезим.
— Біч нашого нового часу — велика кількість сильних психотропних речовин: наркотиків, солей, хімічної трави, від яких молоді хлопці та дівчата стають банальними шизофрениками. Я почав уживати наркотики наприкінці 1990-их. Тоді було більше «натурпродукту», той самий опій не так сильно впливає на психіку.
Зараз усе вийшло на новий рівень. Сьогодні не проблема дістати наркотик, тому ситуація з цим стала набагато складнішою. Ви не уявляєте скільки молодих людей страждають від цього. І дуже важко впоратися з цим самому. Майже нереально, — каже він.
За більше ніж 20 років Олексій робив кілька самостійних спроб кодуватися, ставити блокади. Звертався до нетрадиційної медицини, віри. Максимум міг не пити чотири місяці.
Потім з’являвся синдром відміни алкоголю з постійними перепадами настрою, роздратованістю, нервозністю, відчуттям пригніченості, агресією і він повертався до звичного способу життя. Шукаючи в алкоголі стимулятор, який би додавав упевненості, розкутості, піднімав настрій.
— Всі залежні люди мають занижену самооцінку. У когось це з дитинства, когось зламало горе чи провал у бізнесі. Причини можуть бути різні. Але вилікуватися від залежності — це лише перший крок. Для залежної людини тверезість — це не мета.
Треба навчитися жити тверезим, щоб взагалі нічого не вживати і вміти радіти життю без алкоголю чи наркотиків. На це потрібен час. Близько трьох років. Хоча й це не гарантуватиме повного одужання. Навіть через п’ять-десять років є ризик зірватися і піти на дно. Бо це хронічне захворювання.
Потрібна щоденна робота над собою. Щоб почати нове життя, я залишив рідне місто, змінив оточення, інтереси, номер тефону, адреси аккаунта Google, повністю поміняв свій гардероб. Мені навіть зараз іноді мозок видає імпульси, що після роботи треба якось розслабитися. Я знайшов альтернативу — відпочинок у бані. Це допомагає мені зняти втому і стрес.
Мені дуже допоміг реабілітаційний центр. Я дуже вдячній долі, що після реабілітації мені запропонували бути волонтером. Психологічно дуже важко. Але я радий, що можу бути корисним. І найбільша винагорода для мене — бачити хлопців тверезими і чути слова подяки. Тут ми не просто стримуємося від уживання, а постійно проводимо якісь інформаційні заняття, психотренінги, арттерапію, роботу над дефектами характеру. І я всім кажу, дуже важливо, щоб у тебе була підтримка. Батьки, дружина, діти, брати чи сестри, — переконує чоловік.
Дружина не вірить, що він остаточно поставив крапку на минулому
Нині Олексій далеко від своєї сім’ї. Навідується до неї раз в один-два місяці. З дружиною вони прожили більше 20 років, мають дітей, тож продовжують спілкуватися. Чоловік зізнається: зараз він повністю віддається центру та реабілітантам. Разом із тим вважає, що йому зарано залишати Чернігів. Хоче більшої впевненості в самому собі.
Працюючи із залежними, він спілкується з їхніми рідними, яким завжди радить не нагадувати реабілітантам про алкоголь чи наркотики, не дорікати їм минулим життям. Адже в будь-який момент у людини може знизитися самооцінка і вона зірветься.
— Останні три роки я пив через те, що мені було соромно за те, що я вживаю алкоголь. Я не міг сприймати спокійно критику дружини та рідних. І так багато хто так робить. Хтось заколює свій сором, хтось його заливає. Випивши, я не так винив себе за те, що не проводжу час із дітьми, сім’єю.
Тому фахівці центру навіть рекомендують до року повного одужання уникати романтичних стосунків. Адже найменша сварка з коханою може знову вибити з колії. Через рік реабілітації у мене самого був переломний момент. На новорічні свята дружина з дітьми пішли в гості до наших знайомих, а мене залишили одного, сказавши, що зараз я туди не вхожий. На емоціях я випив пів флакона заспокійливих крапель. Лише завдяки хлопцям із центру, їхній підтримці я заспокоївся і не зірвався. Після чого вирішив повністю змінити оточення і переїхати з Черкас до Чернігова, — згадує Олексій.
Чоловік зізнається, рідні не розуміють його, дружина не вірить, що він остаточно поставив крапку на минулому. У їхній пам’яті він залишився таким же, як і був. Але Олексій упевнений, що згодом зможе переконати сім’ю і рідних не на словах, а своїм життям. На все потрібен час.
— Важко щось довести словами, переконати людину можна лише своїми діями. Я кинув пити, зараз допомагаю одужати іншим. І скажу, що хлопці, які потрапили на реабілітацію, вони вже приречені на успіх.
Багато хто, побувавши на дні, одужували й потім реалізовували себе в бізнесі, успішно будували сім’ї. Хтось кидав пити через страх смерті. Мене це не зупиняло. Алкоголь дуже підступний. Позбутися залежності від нього набагато складніше, ніж від наркотиків. Можна регулярно потроху випивати, при цьому нормально себе почувати. Але ось цю тонку грань, коли твій організм стане повністю залежним від алкоголю, ти ніколи не відстежиш.
Алкоголь — це єдина психотропна речовина, яка повністю входить у взаємодію з нашим організмом. Ти не усвідомлюєш, коли настає повна залежність, і потім дуже важко її позбутися. Але подолати залежність можливо, — каже чоловік.
Сьогодні Олексій не прокидається з думкою про алкоголь і дякує за кожен прожитий день без нього. Він вірить, що з часом зможе повернути собі все дороге й цінне, що колись утратив. Але зараз вбачає свою користь у допомозі тим, хто опинився на дні
