Ртуть, наркотики і радіація: що ви знаєте про медицину минулого? ТЕСТ

Наприкінці XVIII ст. у Британії використовували тютюнову клізму (вдували дим у пряму кишку пацієнта) для порятунку потопельників. Вважалося, що такі клізми “зігрівають пацієнта зсередини” і “стимулюють дихання”. Цим методом навіть намагались вилікувати спазми в животі, тиф, холеру, головний біль тощо. Однак це було небезпечно і для хворого, і для того, хто вдував дим, тому вже на початку ХІХ століття “тютюнова клізма” втратила популярність.

Наприкінці XVIII ст. у Британії використовували тютюнову клізму (вдували дим у пряму кишку пацієнта) для порятунку потопельників. Вважалося, що такі клізми “зігрівають пацієнта зсередини” і “стимулюють дихання”. Цим методом навіть намагались вилікувати спазми в животі, тиф, холеру, головний біль тощо. Однак це було небезпечно і для хворого, і для того, хто вдував дим, тому вже на початку ХІХ століття “тютюнова клізма” втратила популярність.

Наприкінці XVIII ст. у Британії використовували тютюнову клізму (вдували дим у пряму кишку пацієнта) для порятунку потопельників. Вважалося, що такі клізми “зігрівають пацієнта зсередини” і “стимулюють дихання”. Цим методом навіть намагались вилікувати спазми в животі, тиф, холеру, головний біль тощо. Однак це було небезпечно і для хворого, і для того, хто вдував дим, тому вже на початку ХІХ століття “тютюнова клізма” втратила популярність.

Натуральна віспа – це дуже летальне інфекційне вірусне захворювання, яке найбільш активно поширювалось у Європі з VI по XX століття. Найпоширенішими симптомами були висипи та гнійні пухирі, лихоманка, блювання тощо. Однак наприкінці XVIII ст. англійський лікар Едвард Дженнер зробив перше профілактичне щеплення проти натуральної віспи. Для цього він провів інокуляцію, тобто прищепив 8-річному хлопчику вміст пухирця коров'ячої віспи, а за півтора місяці – вміст пухирця хворого на натуральну віспу. Хлопчик не захворів. Водночас метод вакцинації у сучасному розумінні (введення ослаблених збудників хвороби) розробив учений Луї Пастер на століття пізніше. Завдяки щепленням людству вдалося подолати віспу в 1980 році.

Натуральна віспа – це дуже летальне інфекційне вірусне захворювання, яке найбільш активно поширювалось у Європі з VI по XX століття. Найпоширенішими симптомами були висипи та гнійні пухирі, лихоманка, блювання тощо. Однак наприкінці XVIII ст. англійський лікар Едвард Дженнер зробив перше профілактичне щеплення проти натуральної віспи. Для цього він провів інокуляцію, тобто прищепив 8-річному хлопчику вміст пухирця коров'ячої віспи, а за півтора місяці – вміст пухирця хворого на натуральну віспу. Хлопчик не захворів. Водночас метод вакцинації у сучасному розумінні (введення ослаблених збудників хвороби) розробив учений Луї Пастер на століття пізніше. Завдяки щепленням людству вдалося подолати віспу в 1980 році.

Натуральна віспа – це дуже летальне інфекційне вірусне захворювання, яке найбільш активно поширювалось у Європі з VI по XX століття. Найпоширенішими симптомами були висипи та гнійні пухирі, лихоманка, блювання тощо. Однак наприкінці XVIII ст. англійський лікар Едвард Дженнер зробив перше профілактичне щеплення проти натуральної віспи. Для цього він провів інокуляцію, тобто прищепив 8-річному хлопчику вміст пухирця коров'ячої віспи, а за півтора місяці – вміст пухирця хворого на натуральну віспу. Хлопчик не захворів. Водночас метод вакцинації у сучасному розумінні (введення ослаблених збудників хвороби) розробив учений Луї Пастер на століття пізніше. Завдяки щепленням людству вдалося подолати віспу в 1980 році.

Усі ми знаємо компанію Bayer як розробника аспірину, але вона також розробила найнебезпечніший з усіх наркотиків – героїн. Його широко використовували як ліки від кашлю, пневмонії та астми, зокрема у дітей, аж до 1925 року, поки фатальні наслідки препарату не стали очевидними. Також люди використовували хлороформ (той самий, з яким у фільмах злочинці нападають на жертв), вдихання якого спричинило багато летальних випадків.

Усі ми знаємо компанію Bayer як розробника аспірину, але вона також розробила найнебезпечніший з усіх наркотиків – героїн. Його широко використовували як ліки від кашлю, пневмонії та астми, зокрема у дітей, аж до 1925 року, поки фатальні наслідки препарату не стали очевидними. Також люди використовували хлороформ (той самий, з яким у фільмах злочинці нападають на жертв), вдихання якого спричинило багато летальних випадків.

Колись немовлята часто помирали у віці від 6 місяців до 2 років. Оскільки, за збігом обставин, саме в цей час у них прорізувалися зуби, лікарі вирішили, що це і була причина смерті. Люди почали проводити багато небезпечних процедур з дітьми, зокрема порізи і накладання п’явок на ясна. А у XVI ст. французький хірург Амбруаз Паре вирішив проколювати ясна, коли бачив припухлість, характерну для процесу прорізування. Цей метод був трохи кращий, ніж попередні, але неефективний і небезпечний – дуже багато дітей померли від інфекцій.

Колись немовлята часто помирали у віці від 6 місяців до 2 років. Оскільки, за збігом обставин, саме в цей час у них прорізувалися зуби, лікарі вирішили, що це і була причина смерті. Люди почали проводити багато небезпечних процедур з дітьми, зокрема порізи і накладання п’явок на ясна. А у XVI ст. французький хірург Амбруаз Паре вирішив проколювати ясна, коли бачив припухлість, характерну для процесу прорізування. Цей метод був трохи кращий, ніж попередні, але неефективний і небезпечний – дуже багато дітей померли від інфекцій.

Кровопускання – один із найдавніших методів лікування, який використовували проти підвищеного тиску і багатьох хвороб. Річ у тім, що в Античності люди вірили, що здоров’я людини залежить тільки від рідин в її тілі, а у Середньовіччі – що у людини є “зайва кров”. Навіть зараз кровопускання (хіджама) є традиційною практикою для ісламу, а також її часто використовують у країнах Азії. Гомеопатію (псевдонауковий метод) і п’явок також використовують у сучасному світі. Однак ми рекомендуємо вам уникати будь-яких підозрілих практик і звертатися до доказових лікарів.

Кровопускання – один із найдавніших методів лікування, який використовували проти підвищеного тиску і багатьох хвороб. Річ у тім, що в Античності люди вірили, що здоров’я людини залежить тільки від рідин в її тілі, а у Середньовіччі – що у людини є “зайва кров”. Навіть зараз кровопускання (хіджама) є традиційною практикою для ісламу, а також її часто використовують у країнах Азії. Гомеопатію (псевдонауковий метод) і п’явок також використовують у сучасному світі. Однак ми рекомендуємо вам уникати будь-яких підозрілих практик і звертатися до доказових лікарів.

Кровопускання – один із найдавніших методів лікування, який використовували проти підвищеного тиску і багатьох хвороб. Річ у тім, що в Античності люди вірили, що здоров’я людини залежить тільки від рідин в її тілі, а у Середньовіччі – що у людини є “зайва кров”. Навіть зараз кровопускання (хіджама) є традиційною практикою для ісламу, а також її часто використовують у країнах Азії. Гомеопатію (псевдонауковий метод) і п’явок також використовують у сучасному світі. Однак ми рекомендуємо вам уникати будь-яких підозрілих практик і звертатися до доказових лікарів.

Кровопускання – один із найдавніших методів лікування, який використовували проти підвищеного тиску і багатьох хвороб. Річ у тім, що в Античності люди вірили, що здоров’я людини залежить тільки від рідин в її тілі, а у Середньовіччі – що у людини є “зайва кров”. Навіть зараз кровопускання (хіджама) є традиційною практикою для ісламу, а також її часто використовують у країнах Азії. Гомеопатію (псевдонауковий метод) і п’явок також використовують у сучасному світі. Однак ми рекомендуємо вам уникати будь-яких підозрілих практик і звертатися до доказових лікарів.

Вперше “ворожу” до бактерій речовину випадково відкрив Александер Флемінг після експериментів із цвілевими грибами. Згодом пеніцилін почали досліджувати Оксфордські вчені Говард Флорі та Ернст Чейн. Вони змогли отримати антибіотик у чистому вигляді, дослідити його, випробувати і навіть продати компанії Pfizer. Це відкриття врятувало тисячі життів у Другій світовій війні, а вже у 1945 році Флорі, Чейн і Флемінг отримали Нобелівську премію з фізіології або медицини – “за відкриття пеніциліну і його цілющого впливу при різних інфекційних хворобах”.

Вперше “ворожу” до бактерій речовину випадково відкрив Александер Флемінг після експериментів із цвілевими грибами. Згодом пеніцилін почали досліджувати Оксфордські вчені Говард Флорі та Ернст Чейн. Вони змогли отримати антибіотик у чистому вигляді, дослідити його, випробувати і навіть продати компанії Pfizer. Це відкриття врятувало тисячі життів у Другій світовій війні, а вже у 1945 році Флорі, Чейн і Флемінг отримали Нобелівську премію з фізіології або медицини – “за відкриття пеніциліну і його цілющого впливу при різних інфекційних хворобах”.

Вперше “ворожу” до бактерій речовину випадково відкрив Александер Флемінг після експериментів із цвілевими грибами. Згодом пеніцилін почали досліджувати Оксфордські вчені Говард Флорі та Ернст Чейн. Вони змогли отримати антибіотик у чистому вигляді, дослідити його, випробувати і навіть продати компанії Pfizer. Це відкриття врятувало тисячі життів у Другій світовій війні, а вже у 1945 році Флорі, Чейн і Флемінг отримали Нобелівську премію з фізіології або медицини – “за відкриття пеніциліну і його цілющого впливу при різних інфекційних хворобах”.

На відміну від радіотерапії, яка є науково обґрунтованим методом знищення ракових клітин, “радіоактивне шарлатанство” – це псевдонаукові твердження про “користь” радіації для лікування клітин і тканин. Американський винахідник Вільям Джон Бейлі був відомим “радіоактивним шарлатаном” ХХ століття. Його фармкомпанія продавала препарати з радіоактивними речовинами як “ліки для безсмертя” і пропонувала використовувати їх для “лікування” імпотенції, кашлю, діабету, анемії, закрепу, психічних розладів тощо.

На відміну від радіотерапії, яка є науково обґрунтованим методом знищення ракових клітин, “радіоактивне шарлатанство” – це псевдонаукові твердження про “користь” радіації для лікування клітин і тканин. Американський винахідник Вільям Джон Бейлі був відомим “радіоактивним шарлатаном” ХХ століття. Його фармкомпанія продавала препарати з радіоактивними речовинами як “ліки для безсмертя” і пропонувала використовувати їх для “лікування” імпотенції, кашлю, діабету, анемії, закрепу, психічних розладів тощо.

На відміну від радіотерапії, яка є науково обґрунтованим методом знищення ракових клітин, “радіоактивне шарлатанство” – це псевдонаукові твердження про “користь” радіації для лікування клітин і тканин. Американський винахідник Вільям Джон Бейлі був відомим “радіоактивним шарлатаном” ХХ століття. Його фармкомпанія продавала препарати з радіоактивними речовинами як “ліки для безсмертя” і пропонувала використовувати їх для “лікування” імпотенції, кашлю, діабету, анемії, закрепу, психічних розладів тощо.

На відміну від радіотерапії, яка є науково обґрунтованим методом знищення ракових клітин, “радіоактивне шарлатанство” – це псевдонаукові твердження про “користь” радіації для лікування клітин і тканин. Американський винахідник Вільям Джон Бейлі був відомим “радіоактивним шарлатаном” ХХ століття. Його фармкомпанія продавала препарати з радіоактивними речовинами як “ліки для безсмертя” і пропонувала використовувати їх для “лікування” імпотенції, кашлю, діабету, анемії, закрепу, психічних розладів тощо.

Видатний психолог Зиґмунд Фройд прописував своїм пацієнтам кокаїн. Однак це не було його власним винаходом – чимало медиків ще з XIX ст. “лікували” кокаїном низку захворювань від депресії до мігрені та зубного болю, а також використовували цей наркотик як анальгетик.

Видатний психолог Зиґмунд Фройд прописував своїм пацієнтам кокаїн. Однак це не було його власним винаходом – чимало медиків ще з XIX ст. “лікували” кокаїном низку захворювань від депресії до мігрені та зубного болю, а також використовували цей наркотик як анальгетик.

З ХVI і аж до XX століття людство лікувало сифіліс за допомогою ртуті. Цей смертельний метод відійшов у минуле тільки з появою антибіотиків. А щодо компресів – історичних підтверджень цьому немає.

З ХVI і аж до XX століття людство лікувало сифіліс за допомогою ртуті. Цей смертельний метод відійшов у минуле тільки з появою антибіотиків. А щодо компресів – історичних підтверджень цьому немає.

З ХVI і аж до XX століття людство лікувало сифіліс за допомогою ртуті. Цей смертельний метод відійшов у минуле тільки з появою антибіотиків. А щодо компресів – історичних підтверджень цьому немає.

Лікувати одну хворобу, свідомо заражаючи пацієнтів ще більш смертельною – це божевілля. Але це і зробив австрійський лікар Юліус Вагнер-Яурегг у 1920-х роках. Він виявив, що лихоманки, спричинені малярією, можуть допомогти в лікуванні сифілісу, за що отримав Нобелівську премію. Однак велика кількість пацієнтів не вижила після такого “лікування”, тому цей метод більше не використовують.

Лікувати одну хворобу, свідомо заражаючи пацієнтів ще більш смертельною – це божевілля. Але це і зробив австрійський лікар Юліус Вагнер-Яурегг у 1920-х роках. Він виявив, що лихоманки, спричинені малярією, можуть допомогти в лікуванні сифілісу, за що отримав Нобелівську премію. Однак велика кількість пацієнтів не вижила після такого “лікування”, тому цей метод більше не використовують.

Лікувати одну хворобу, свідомо заражаючи пацієнтів ще більш смертельною – це божевілля. Але це і зробив австрійський лікар Юліус Вагнер-Яурегг у 1920-х роках. Він виявив, що лихоманки, спричинені малярією, можуть допомогти в лікуванні сифілісу, за що отримав Нобелівську премію. Однак велика кількість пацієнтів не вижила після такого “лікування”, тому цей метод більше не використовують.

У Китаї до нашої ери були популярними ліки на основі трав, мінеральних речовин та продуктів тваринного походження. Зокрема, тодішні лікарі використовували роги молодих плямистих оленів, кістковий мозок тварин, мускус, кров і нутрощі тигра, різноманітні трави, а також ртуть і сірку. Вони проколювали шкіру у спеціальних точках (проводили акупунктуру), припікали шкіру і робили “теплові процедури”.

У Китаї до нашої ери були популярними ліки на основі трав, мінеральних речовин та продуктів тваринного походження. Зокрема, тодішні лікарі використовували роги молодих плямистих оленів, кістковий мозок тварин, мускус, кров і нутрощі тигра, різноманітні трави, а також ртуть і сірку. Вони проколювали шкіру у спеціальних точках (проводили акупунктуру), припікали шкіру і робили “теплові процедури”.

У Китаї до нашої ери були популярними ліки на основі трав, мінеральних речовин та продуктів тваринного походження. Зокрема, тодішні лікарі використовували роги молодих плямистих оленів, кістковий мозок тварин, мускус, кров і нутрощі тигра, різноманітні трави, а також ртуть і сірку. Вони проколювали шкіру у спеціальних точках (проводили акупунктуру), припікали шкіру і робили “теплові процедури”.

У Китаї до нашої ери були популярними ліки на основі трав, мінеральних речовин та продуктів тваринного походження. Зокрема, тодішні лікарі використовували роги молодих плямистих оленів, кістковий мозок тварин, мускус, кров і нутрощі тигра, різноманітні трави, а також ртуть і сірку. Вони проколювали шкіру у спеціальних точках (проводили акупунктуру), припікали шкіру і робили “теплові процедури”.

За даними Оксфордського університету, колись для лікування бородавок люди використовували равликів. Коли слимак повзав по бородавці, його потрібно було заколоти, а потім, поки равлик висихав і помирав, бородавка нібито мала загоїтись.

За даними Оксфордського університету, колись для лікування бородавок люди використовували равликів. Коли слимак повзав по бородавці, його потрібно було заколоти, а потім, поки равлик висихав і помирав, бородавка нібито мала загоїтись.

Кому потрібна м’ятна паста, коли є пляшка слонової жовчі? Так думали стародавні китайські лікарі та фармацевти. Вони вірили, що ця рідина, розведена з водою, може усунути галітоз (неприємний запах з рота).

Кому потрібна м’ятна паста, коли є пляшка слонової жовчі? Так думали стародавні китайські лікарі та фармацевти. Вони вірили, що ця рідина, розведена з водою, може усунути галітоз (неприємний запах з рота).

На початку ХХ століття жінки використовували радіоактивний крем (і пили таку ж воду). За допомогою цієї смертельної косметики, ліків і навіть води, маркетологи пропонували жінкам позбутися почервонінь, висипань і зморшок. До цього, у ХІХ столітті, жінки споживали миш’як для “сяйва очей та шкіри”. А ще раніше у Стародавній Японії шкіру омолоджували за допомогою гуаніну – сполуки, що міститься у фекаліях солов’я. Екскременти перетворювали на порошок, а потім розтирали по всьому обличчю, створюючи “порцеляновий” ефект. На фоні цих методів маски з ягід та вина здаються нормальними, чи не так?