Перше враження, яке у вас виникло після перегляду цього заголовку, напевно — жах. Важко уявити сьогодні як можна заборонити продавати свої продукти. Чи не знайти на базарі хліба та м’яса.
На жаль, картина більш, ніж реалістична, мова про Голодомор. Він прокотився смертельними жерновами Україною у 1932-1933 роках. Чернігівська область не стала виключенням, тут також помирали люди від голоду.
Ми вирішили розказати вам про той період мовою документів, які сьогодні зберігаються у Державному обласному архіві Чернігівської області.
Створили область і забрали увесь хліб
У жовтні 1932 рокув Україні створено сьому область — Чернігівську, до якої увійшло 36 районів. Вона значно відстала від основних зернових районів України: лише 4-5 районів області мали 60% колективізованих господарств, близько третини районів ще не дійшли й 40%.
Партію ці показники «не вразили». Для Чернігівщини поставили подвійне завдання — збільшити хлібозаготівлі і перетворити область на повністю колективізовану. Це і стало причиною голоду.
Врожай був, але його вивезли
Хоча врожай 1932 року на Чернігівщині, як і по всій Україні, був не рекордним, але достатнім. І все ж таки виник небувалий голод.
Справа у тому, що осінні та зимові хлібозаготівлі не залишили селянину майже нічого.
Ось таємний документ березня 1933 року, який писали тогочасні представники влади, вони підрахували, що від голоду вже постраждали 6 районів, переживають харчові труднощі 930 сімей.
Жителі бунтували та намагалися втекти з області
Бригади червоних шукали і забирали все зерно. Такою ціною добувалася валюта для індустріалізації — вилучений у селян хліб йшов на експорт. Люди намагалися захиститися, проте спротив був задушений. Єдиний спосіб вижити — втеча. Ось документ за січень 1933 року:
«Выезжают главным образом одиночками главы семейств и трудоспособные взрослые члены семьи. Причины выезда разные: часть едет за хлебом в северные районы, Белоруссию, Москву, Ленинград, часть твердоздатчиков выехала, боясь подвергнуться репрессиям за несдачу хлеба, часть пытается своим отсутствием уклониться от выполнения государственных обязательств, полагая, что оставшиеся нетрудоспособные отвечать не будут. Преобладающая часть выезжающих направляется на работу в промышленные центры, как вне Украины, так и в пределах Украины — Донбасс, Харьков. По предварительным данным выехало 4309 одиночек, 317 семейств, в том числе семейств единоличников 183, одиночек-единоличников 2939, семейств твердоздатчиков 134, одиночек твердоздатчиков 979, колхозников одиночек 305, ликвидированных кулацких хозяйств».
Тих, хто не справлявся із заготівлею хлібу — карали
Райони, що не виконали планів здачі хліба, ставилися мовби поза законом. Їх керівники оголошувались саботажниками і підлягали репресіям, в ці райони заборонялося ввозити продукти харчування і промтовари, фактично припинялася торгівля.
Таким чином люди були кинуті напризволяще, бо до того часу майже всі продовольчі запаси вже забрали.
У селах голодні люди почали зрізати колоски на колгоспних полях, але держава швидко знайшла відповідний захід. 7 серпня 1932 р. був прийнятий Закон про охорону соціалістичної власності: порушники карались розстрілом або десятьма роками тюремного ув'язнення з конфіскацією всього майна
