Ігор Хонін – співак, який під час повномасштабного вторгнення опікувався сотнею родин, що потребували постійної підтримки. Він почав допомагати стареньким людям, багато з яких лишились без родичів у місті під обстрілами.
Разом з друзями за день Ігор міг пройти пішки 37 км, доставляючи воду, ліки та медикаменти тим, хто цього потребує. Себе називає лише посередником, а справжніми героями – людей, які висилали усе необхідне до Чернігова.
Ми ділимося його історією та спогадами у спеціальному проєкті сайту Чернігів.City "Життя в облозі".
Усе моє життя вмістилося у дві сумки
Згадаймо 24 лютого – як ви дізналися про початок широкомасштабного вторгнення, які були ваші перші думки, перші дії?
Як і у всіх, адже ми всі люди. Страшно було. Сирена в 30 метрах від нас, я її чую дуже сильно. Спочатку я думав, що це все сон, але потім, коли ми зрозуміли, що дійсно це війна, я багато чого переосмислив. Усе моє життя вмістилося у дві сумки - там мої картини, книжки і подарунки від людей, які для мене є великою цінністю.
В якому районі міста ви проживали, що там відбувалося у перші дні війни?
Я перебував у районі "5 кутів", у нас була невеличка компанія і ми готували картоплю, каву і зранку, коли ще темно було, носили усе це хлопцям, які стояли поблизу. Потім вони сказали, що нам носити вже нічого не треба, і я переключився на іншу діяльність.
Під час облоги міста ви почали записувати відеозвернення для чернігівців та ваших підписників. Ви закликали людей походити по сусідах, попитати, що їм треба. Ви самі так почали волонтерити – зі своїх сусідів?
Я почав спершу з людей, яких я знаю. А вже потім пішов по сусідах. Я ходив здебільшого до людей, у яких нікого немає, а у них інсульт або ще якісь проблеми. Пам'ятаю у мене ще до травня місяця у сумці було десь 15 зв'язок ключів від хат людей, які просили, щоб я сам заходив. Тому, що хтось лежачий або просто важко підійти відкрити.
А відео я робив як мотивацію людям – показати, що вам це буде не складно – просто піднятися чи спуститися, зайти до сусідів, чимось допомогти. Бо навіть 1 хвилина, 5 хвилин можуть врятувати життя.
Ігор Хонін
Пішки за день проходив 37 км
Як ви знаходили своїх "підопічних", чи вони самі вас знаходили?
У мене спочатку було 100 людей. І це було дуже складно, адже не було, на чому їздити, ми ходили пішки. Спочатку були люди, яких я знаю. І ти заходиш до однієї людини, а поряд бабуся відкриває двері і просить: “Принеси, будь ласка, корвалол, бо вмираю”. І так з'являлися люди. Ти до одного прийдеш, а виходять троє сусідів. Ті троє сусідів просять провідати ще десь когось. Максимально у мене було зафіксовано 37 км, пройдених пішки за один день.
Але слава Богу у мене є друзі, які одразу мене підтримали - Артем, Віталік, Рома… Вони кажуть: “Ти ходиш, давай і ми з тобою”.
Ви ходили по різних районах міста?
Так, це Шерстянка, Подусівка, Масани, Бобровиця, Рокосовського, Пухова, Лісковиця, Ремзавод. Один момент мені запам’ятався. Я пішов на вулицю Харківську відносити їжу. І чутно було, як летить снаряд. Він впав поряд. І мене хлопець військовий просто кинув у яму. І я думаю, що він мене врятував, бо я чув, як падали осколки.
Тобто ви не ховалися в укриття під час обстрілів міста, коли обходили людей?
Мене часто питають, нащо тобі це треба. Але просто вдумайтесь. Ти живеш, і ти можеш комусь принести якусь користь, чимось допомогти. Люди від тебе можуть отримати продовження життя, радість, посмішку. Але я отримую від цього більше – я робив те, що мені приносило тоді задоволення.
Але в даній ситуації я ніхто. Я просто ланка. Тому, що мої друзі – Белла з Польщі, Стейсі з Італії, Маша з Франції, купа людей з Тернополя, купа фондів, які мені щось пересилали – вони значно важливіші, ніж я. Я просто це усе передавав як посередник. Вони просто супер, і я завжди буду їм за це дякувати.
Втрьох обходили десь 50 сімей за день
Я читала, що ви, окрім того, що розносили їжу, ще й допомагали людям по господарству. Що саме робили?
Є, наприклад, одна жінка – Людмила. Я з нею познайомився випадково. У березні до неї в квартиру прилетіло 4 снаряди. Не знаю, що їй врятувало життя.. Вона сиділа як у розбитого корита. Ми вирішили спочатку хоча б прибрати. Потім знайшли кошти, поставили двері, їй подарували електроплитку, обігрівач, чайник… І так потроху вже знайшлися підрядники, які будуть їй відновлювати усе.
Скількох людей приблизно ви обходили за день, чи був якийсь графік?
Перша проблема була – з водою. Було дві точки, де ми її набирали – ставали в чергу, брали 5-літрові пляшки, і спершу людям розносили воду. А вже потім фасували в мене вдома їжу – гречка, рис, масло. Масла нам багато не давали, то ми ще розрізали його по кубиках, і так розносили їжу. Максимально втрьох десь 50 сімей за день ми обходили.
Ігор Хонін
Тільки завдяки ЗСУ я ще пам'ятаю, що артист
Ви згадували у своїх зверненнях, що багатьом людям тоді просто потрібне було спілкування, просто з кимось поговорити.
Так, багатьом потрібна була навіть не їжа, а психолог, потрібна була розмова, рідня, люди, які їх просто обіймають. Тепер багато хто мене називає своїм внучком.
Як війна вплинула на ваше ставлення до музики, до своєї професії?
Тільки завдяки Збройним силам України я ще пам'ятаю, що артист. Ми нещодавно їздили в Замглай, в інтернат. Там ти реально відчуваєш себе артистом. Зараз хочеться співати… І зараз, слава Богу, я знову почав співати - для ЗСУ, для людей, кому це потрібно.
Але зараз у мене ще залишилося 15 сімей, яких я досі відвідую, бо їм це дуже потрібно.
Яким ви бачите майбутнє Чернігова?
Українським по-перше. І я сподіваюсь, що багато людей, які переосмислили своє життя, залишаться з тією ж позицією. Що вони не будуть забувати, що людина, яка живе з тобою поруч - це від Адама і Єви твоя сестра чи брат. Також сподіваюся, що до нас будуть приїжджати ще більше людей - європейців, американців… наших друзів, бо у нас просто супер місто! Воно нереально круте!
Нижче дивіться повну відеоверсію інтерв'ю:
Матеріал створений за підтримки Ради Європи. Погляди, викладені в ньому, є відповідальністю його авторів і можуть не співпадати з офіційною політикою Ради Європи.
Material is produced under support of the Council of Europe. The opinions expressed in this work are the responsibility of the author(s) and do not necessarily reflect the officialpolicy of the Council of Europe.
Слідкуйте за нами в Telegram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
