Медики Чернігова одними з перших не просто почули звуки війни, вони побачили її на власні очі, коли довелося рятувати перших поранених. Вже з самого ранку 24 лютого фельдшер Олександр Гнип виїжджав на допомогу людям.
Хто повідомляє: Проєкт МОЗ України "Дякуємо серцем"
Перший поранений
З перших днів повномасштабного вторгнення російські окупаційні війська обстрілювали Чернігів, який не хотів відкривати їм прямий шлях до столиці нашої держави. Обстріли були доволі активними і з різних видів смертельної зброї, тому кількість постраждалих людей була велика. Одні з перших зіткнулися з війною і почали надавати допомогу пораненим медики з Чернігова. Фельдшер Чернігівського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Олександр Гнип почав надавати медичну допомогу пораненим вже з перших годин великої війни.
"Перший виклик ми отримали вже о 4:30 ранку 24-го лютого. Їздили на прикордонну територію. Були одними серед перших", - згадує медик.
З кожним днем обстріли ставали жорстокішими. Місто постійно обстрілювали, а між цих снарядів їздила швидка Олександра. Кожен новий робочий день приносив поранення різного ступеня тяжкості і постійне відчуття небезпеки.
"Могло бути до 10 викликів за добу, і всі вони були важкими фізично й емоційно. Ми виїжджали на виклик і не знали, буде приліт по нас чи ні", - говорить Олександр.
Кожен виїзд швидкої міг бути останнім
Безпечного місця в Чернігові не було – прилітало в усі райони. Ворожі снаряди вбивали та калічили людей вдома, на роботі, на відкритих вулицях та в підвалах. І скрізь постраждалі чекали на медиків. 80% викликів – поранення. Така кількість болю та горя виводила з рівноваги та виснажувала психіку.
"Поранення — це специфічна допомога, яка виснажує емоційно. Коли дивишся в очі постраждалій дитині або потрапляєш під обстріл під час виклику. Я вже не кажу про блокадні умови без води, світла і можливості купити продукти. Та погане швидко забувається", - каже фельдшер.
Спочатку Олександр виходив на зміну на добу, в час, коли його не було поруч з рідними, дуже хвилювався за сім'ю. Над кожним жителем Чернігова висіла небезпека, постійно прилітали артилерійські снаряди та авіабомби.
"Якось біля будинку, де я жив, скинули бомбу. Там була воронка завглибшки метрів сім, і це – за 50 метрів від мого будинку. Серце стискалося, словами не передати. Я жив у хронічній напрузі, аж доки не евакуював сім’ю. Потім почав працювати по три доби на зміні, а викликів все більшало й більшало", - згадує чоловік.
Олександр Гнип рятував поранених в період активних бойових дій в ЧерніговіФото: МОЗ України
Дитячі очі не забути
Мабуть, найтяжчими воєнними злочинами росіян є злочини проти українських дітей, їхні страждання запам'ятовуються та вражають найбільше. Саме дитячі травми Олександру було сприймати найтяжче.
"Всі запам’ятовуються, але діти... Невинні, які прожили ще так мало і опинилися у пеклі війни. Після мінометного обстрілу ми забирали дитину. У неї був відкритий перелом стегна, закритий перелом другої ноги, геморагічний шок. Переді мною досі її сіре від пилу й пороху обличчя і ці очі, які дивляться на тебе. Емоційно дуже важко", - зітхає медик.
Медики намагалися кожному постраждалому надати медичну допомогу та вивезти до лікарні, але через постійні обстріли доїхати до всіх районів міста та околиць не було змоги. Діяти доводилося швидко і по ситуації на конкретний момент, а підтримка один одного не давала жодного шансу опустити руки.
"Ніхто не скаржився, не панікував. У нас дуже круті люди в Чернігові. Мої медики на швидкій, дівчата по 20-25 років, без води, без продуктів, але завжди були на позитиві. Волонтери могли віддати останні кошти, щоб накупити нам медикаментів. Була у них хоч 1 000 гривень, хоч більше – їздили, купували ліки, розвозили по будинках, куди ми просили. Неймовірні люди", - каже Олександр Гнип.
З часу облоги Чернігова минуло вже достатньо часу, і зараз медики намагаються частіше згадувати приємні моменти, які також траплялися в той буремний час.
"Готували їжу на вогні, нас обстрілювали, було страшно. Та погане швидко забувається. У пам’яті залишається, як допомагали одне одному, відволікали, посміхалися, трималися. Ми гідно тримались – на позитиві та з упевненістю в перемозі", - посміхається фельдшер.
СЛАВА ГЕРОЯМ ЧЕРНІГОВА!
Матеріал опублікований за підтримки Ради Європи. Погляди, викладені в ньому, є відповідальністю його авторів і можуть не співпадати з офіційною політикою Ради Європи.
Material is published under support of the Council of Europe. The opinions expressed in this work are the responsibility of the author(s) and do not necessarily reflect the officialpolicy of the Council of Europe.
Слідкуйте за нами в Telegram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
