21 жовтня 2022 року - 350 років від дня народження Пилипа Орлика - гетьмана України у вигнанні, автора "Пактів і Конституції прав і вольностей Запорізького війська". Він був гетьманом 32 роки та відкрито боровся за створення Української держави. Опинившись в еміграції після Полтавської баталії, Пилип Орлик до останнього прагнув повернутися в Україну. Однак доля розпорядилася інакше.
Писар
Пилип Степанович Орлик народився 21 жовтня 1672 року в селі Косута (Білорусь) в сім’ї литовської шляхти чеського походження. Закінчив Києво-Могилянську академію, знав багато мов: українську, польську, церковнослов’янську, болгарську, італійську, шведську, французьку, сербську, німецьку, грецьку, латинь. Поет. Автор багатьох книг, політичних маніфестів.
Майбутній гетьман Війська Запорізького та Правобережної України працював писарем у канцелярії митрополита Київського, Галицького та всієї Малої Росії Варлаама Ясинського. Від 1700 по 1706 роки перебував на посаді старшого військового канцеляриста, а згодом – управляючого справами Генеральної військової канцелярії.
1707-го став генеральним писарем в уряді Івана Мазепи. Орлик був одним із перших утаємничений у плани гетьмана позбутися впливу Московської держави і Петра І та перейти на бік шведського короля Карла ХІІ.
1709 рік. Воєнно-політичний виступ гетьмана Івана Мазепи зазнав поразки. Після трагічної для України Полтавської битви шведи й п’ять тисяч козаків-союзників відступили до підвладної Османській імперії Молдавії. Разом із королем Карлом ХІІ та гетьманом Іваном Мазепою в місті Бендери опинилися: генеральний писар Пилип Орлик, племінник Мазепи Андрій Войнаровський, військовий обозний Іван Ломиковський, прилуцький полковник Дмитро Горленко, 500 козаків з Гетьманщини й понад 4 тисячі запорожців на чолі з кошовим отаманом Запорізької Січі Костем Гордієнком.
В той же час Московське царство трансформується у Російську імперію, а Гетьманщина остаточно потрапляє під вплив московського царя Петра I. Єдина надія українських патріотів у вигнанні тепер полягала в тому, щоб за підтримки Швеції і Туреччини вирвати Україну з-під московського ярма. Так в умовах еміграції зародився український визвольний рух, охрещений його ворогами іменем «мазепинства», а його прихильників названо «мазепинцями». Та «мазепинство» стало символом нескореності й самобутності, символом боротьби проти російського імперіалізму, за визволення України. А історики нарекли першу українську політичну еміграцію «Мазепинською».
Пилип ОрликФото: Державна бібліотека для юнацтва
Конституція Пилипа Орлика
Після смерті 70-річного гетьмана Івана Мазепи козаки висунули на посаду Гетьмана генерального писаря війська, довірену особу та найближчого друга покійного — Пилипа Орлика. Таким чином, 5 квітня 1710-го Орлик був обраний гетьманом.
У день виборів Орлик виголосив Угоду-договір, яка чітко розписувала права та обов’язки гетьмана, старшини, простого козацтва, так звана "Конституція Пилипа Орлика", яка своїм змістом і демократичністю випереджала тогочасні європейські суспільно-політичні концепції.
Повна назва документа - “Договір та постановлення прав і вольностей Війська Запорозького між ясновельможним паном Пилипом Орликом, новообраним гетьманом Війська Запорозького та між Генеральною старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким, прийняті публічною ухвалою обох сторін і підтверджені на вільних виборах встановленою присягою названим ясновельможним гетьманом, року Божого 1710, квітня 5, при Бендерах”.
Документ складався із преамбули, шістнадцяти розділів і присяги новообраного гетьмана. Стаття 6 встановлювала поділ державної влади на законодавчу, виконавчу і судову, чому приділяли велику увагу, обговорюючи це з представниками української козацької старшини, — так писав у своєму щоденнику Пилип Орлик. Також задекларовано непорушність державної самостійності Української держави.
Згадка про Україну як державу з’являється вже у статті другій, де описано її кордони:
"Як кожна держава складається і стверджується непорушною цілістю кордонів, так і вітчизна наша, щоб у своїх кордонах, стверджених пактами від Речі Посполитої і від Московської держави була".
Кордоном із поляками проголошено річку Случ, але про точний кордон із Московщиною не згадано, бо це питання ставало проблематичним через Слобожанщину, яка мала переважно українське населення, але перебувала під московською юрисдикцією.
У статті третій гетьмана уповноважено вести переговори про союз із Кримським ханством, «оскільки нам завжди потрібна сусідська приязнь кримчан». Ця заява означала: якщо Україна бажає триматися осторонь від Москви, такий союз мусить бути не принагідним, а постійним.
Від усієї старшини та козацтва Конституцію підписав кошовий отаман Кость Гордієнко, а шведський король Карл XII, який був присутній на зборах, гарантував дотримання цих статей як «захисник України».
Перша сторінка Конституції Орлика, написана латиною ним власноруч. Національний архів Швеції, СтокгольмФото: Історична правда
Боротьба за українську державність
Всі свої сили Пилип Орлик присвятив визволенню України. Шведський король Карл ХІІ зобов’язувався вести війну до повного визволення України від московського панування. Свою допомогу у цій боротьбі обіцяли Османська імперія та Кримське ханство. Вже 8 листопада 1710-го османи оголосили війну Московії. Військо Пилипа Орлика дійшло до Білої Церкви. Однак невдалий штурм і втеча татарських загонів звели нанівець всі успіхи. Османська імперія задовольнилася Прутським миром (1712), а Швеція програла Північну війну (1721).
У 1714 році Пилип Орлик переїхав до Швеції, 1720-го – до Австрії, а згодом – Чехії. Від 1734-го він жив у Греції, потім – Молдові. Аби відновити владу над Українською козацькою державою шукав дипломатичної підтримки в Австрії, Англії (від 1717-го – Велика Британія), Папській державі, Голландії, Данії, Польщі, Пруссії, Франції.
Пилип Орлик наполегливо шукав підтримки європейських країн у справі відновлення української державності, планував кроки, спрямовані на створення антиросійської коаліції та звільнення України від московського ярма. Завдяки йому, українське питання стало часткою загальноєвропейської політики першої половини ХVІІІ ст.
Пилип Орлик – автор “Виводів прав України” (або “Дедукції”) – однієї з найважливіших пам’яток конституційної та політико-правової думки початку XVIII століття, в якій гетьман розкрив історію національно-визвольних змагань українців за власну незалежну державу та обґрунтував позицію, що реалізація цього права сприятиме ослабленню Московщини, а разом із тим збереженню миру в європейському регіоні.
Московія розгорнула справжнє полювання на гетьмана та його соратників. У 1719-му були захоплені Андрій Войнаровський та Григорій Герцик, у Вроцлаві ледь не полонили й самого Орлика. В 1721-му у Всеславі робилася спроба захопити його сім’ю, яку Пилип Орлик дуже любив. Він досить багато часу присвячував родині, щиро піклувався про дітей та дружину Ганну Герцик. Подружжя прожило в шлюбі до самої смерті Орлика, виховало 8-х дітей. Згодом старший син Григорій Орлик став державним і військовим діячем Франції.
Помер Пилип Орлик 24 травня 1742-го в Яссах (Румунія).
Пилип ОрликФото: з відкритих джерел
Пам'ять в бронзі
24 червня 2011 року у Києві відкрили пам’ятник Пилипу Орлику. Біля постаменту встановлена бандура, на постаменті — козацькі шаблі і надірваний прапор, котрий майорить на вітрі. Пам’ятник встановлено на перетині вулиць Пилипа Орлика та Липської в урядовій частині Києва. Як пояснив один з авторів пам’ятника, народний художник України скульптор Анатолій Кущ, "немає волі без того, щоб її захищати".
За словами Куща, одяг і атрибути історично ідентичні: Пилип Орлик зображений у багатому вбранні XVIII століття, ліва рука спирається на тумбу з паперами й булавою, а в правій руці — перо. На постаменті пам’ятника також встановлено родовий герб гетьмана. Культурна композиція виконана з бронзи і граніту.
Пам'ятник Пилину Орлику у КиєвіФото: з відкритих джерел
За матеріалами Сергія Горобця, Український інститут національної пам’яті; науковий сайт "Ім’я Івана Мазепи".
.
Матеріал опублікований за підтримки Ради Європи. Погляди, викладені в ньому, є відповідальністю його авторів і можуть не співпадати з офіційною політикою Ради Європи.
Material is published under support of the Council of Europe. The opinions expressed in this work are the responsibility of the author(s) and do not necessarily reflect the officialpolicy of the Council of Europe.
Слідкуйте за нами в Telegram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
