Указом Президента України від 23 серпня 2004 року № 987 встановлено День Державного Прапора України, який відзначається щорічно 23 серпня.
Державний Прапор є одним із державних символів країни, відбиває національні традиції, ідентифікуючи певну територію.
Урочисте підняття державного прапору у Чернігові. 2022 рікФото: Пресслужба Чернігівської міської ради
Жовто-блакитні барви
Ще до християнізації Русі жовто-блакитні барви символізували Київську Державу. Майже всі герби міст Київщини й України обрамлялися жовто-блакитними кольорами. Князь київський Володимир Великий мав власний герб – золотий тризуб на синьому фоні. Прапор Руської землі був переважно червоний із золотим тризубом. Корогва Галицько-Волинського князівства блакитного кольору із золотим левом.
З XVIII століття полкові й сотенні козацькі прапори Війська Запорозького виробляли з блакитного полотнища, на якому жовтою фарбою наносили хрест, зорі, зброю, постаті святих.
Із занепадом Гетьманщини та поділом українських земель між Російською та Австро-Угорською імперіями, зникають українські військові та територіальні прапори.
Утвердження синьо-жовтого поєднання як українських національних кольорів відбулося у 1848 р. Сталося це під час європейської “весни народів”. У червні 1848 року на міській ратуші Львова вперше замайорів жовто-блакитний прапор.
Відтоді прапори в національних кольорах почали використовувати під час проведення Шевченківських та інших свят.
На початку ХХ ст. львівська та київська періодика рясніла дописами щодо національної української символіки. Кольорова гама не викликала заперечень. Суперечки точилися стосовно порядку розташування кольорів на прапорі.
Із падінням царату синій та жовтий кольори були вже загальновизнаною українською символікою.
Прапор УкраїниФото: uinp.gov.ua
25 березня 1917 року під синьо-жовтими прапорами відбулася 25-тисячна маніфестація солдатів-українців і студентської молоді в Петрограді (Санкт-Петербурзі), а 29 березня в Києві під час Свята свободи українські солдати йшли окремою колоною під національними прапорами.
Перше встановлення синьо-жовтого прапора на офіційному заході в Чернігові 1917 рік
18 (31) березня 1917 року у Чернігові, у колишньому будинку дворянського зібрання (споруда зруйнована під час німецьких бомбардувань у серпні 1941 року), відбулися перші українські збори. У залі вперше було встановлено український національний прапор і виконано гімн «Ще не вмерла Україна».
Будинок дворянського зібрання, де відбулося перше встановлення синьо-жовтого прапора в Чернігові. 1917 рікФото: Чернігівська ОВА
Збори були скликані радою Чернігівського товариства українських поступовців. Їх відкрив голова Товариства, громадський діяч Ілля Шраг, якого було обрано головою зборів.
Спочатку збори проходили у приміщенні Чернігівської міської Думи (колишня будівля Національного банку України у Чернігівській області). Чернігівський голова Аркадій Верзилов привітав учасників зборів та особисто Іллю Шрага від імені міста Чернігова.
Після виступу Іллі Шрага та одного з діячів місцевої «Просвіти» збори були перенесені до зали Чернігівського дворянського зібрання, оскільки для всіх охочих зала міської Думи виявилася замалою.
У залі дворянського зібрання учасники розмістили український прапор з написом «Хай живе воля». Промовці у своїх виступах порушували питання національно-культурного відродження. Зокрема, відкриття українських навчальних закладів, підтримки української преси та видавництва, відродження пісенних українських традицій.
Лунали заклики негайно започаткувати курси українознавства при кожній гімназії. З цим погодилися і представники селянства. «Представник солдатів» розповів про заснування українських «охочекомонних» полків та закликав вступати до їх лав, щоб боротися «під своїм, українським прапором».
Під час зборів, присутній у залі хор, декілька разів виконав «Ще не вмерла Україна» та «Заповіт» Шевченка.
Збори пройшли з величезним ентузіазмом та натхненням, учасники заходу вирішили надіслати телеграми з привітаннями Михайлові Грушевському та Центральній Раді, представникам Тимчасового уряду та раді робітних та солдатських депутатів.
Далі була прийнята ухвала, яка містила такі основні положення «бажання»:
- вільна автономна Україна у федеративній Російській республіці;
- заснування окремих українських полків;
- повна українізація шкіл;
- негайне заведення української викладової мови у школах Чернігівщини.
Ряд інших пунктів стосувався також освіти, зокрема, музичної та видання підручників українською мовою.
Після виконання гімну «Ще не вмерла Україна» Ілля Шраг закрив збори.
Як, хто і коли затверджував державний прапор
1 квітня 2017 в Києві з ініціативи Центральної Ради відбулася понад 100-тисячна маніфестація, на якій тисячі солдатів-українців Київського гарнізону несли синьо-жовті знамена з написами: «Вільна Україна», «Вічна пам’ять борцям за волю», «Війна до перемоги». У Харкові, Полтаві, Катеринославі та інших містах України і за її межами відбулися подібні акції під синьо-жовтими прапорами.
Влітку 1917-го під цим прапором вирушав на фронт перший український підрозділ – полк імені гетьмана Богдана Хмельницького. Тоді ж частина кораблів Чорноморського флоту підняла українські прапори. Вперше – на есмінці «Завидний» з ініціативи керівника української ради корабля Івана Прокоповича.
Український прапор на крейсері “Пам'ять Меркурія”. 25 листопада 1917 р.Фото: uinp.gov.ua
Офіційно стяг затвердили 27 січня 1918 року в Тимчасовому законі про флот УНР. 29 квітня на есмінцях і лінкорах, що базувалися у Севастополі, підняли українські прапори. Флагманський корабель «Георгій Побідоносець» подав сигнал про підняття стяга над українським Чорноморським флотом.
За гетьмана Павла Скоропадського на блакитно-жовтій основі формувалися різні службові штандарти. 16 липня гетьман затвердив військовий прапор Української Держави.
13 листопада 1918 року Українська Національна Рада у Львові проголосила державним прапором Західно-Української Народної Республіки синьо-жовтий стяг.
За УНР Директорії також використовувався прапор у синьо-жовтих барвах.
Після приходу більшовиків та остаточного приєднання України до СРСР, синьо-жовтий прапор було заборонено.
У квітні 1941-го Другий великий збір ОУН (б) визнав синьо-жовтий прапор національним державним українським прапором.
Влітку 1941 р. націоналістичні та національні прапори майоріли в селах під час проголошення Акта відновлення української держави.
Від народного визнання до офіційного
У другій половині ХХ ст. були, хоч і поодинокі, спроби піднести український прапор.
1 травня 1966 р. над будинком Київського інституту народного господарства у Києві (нині КНЕУ) замість червоного прапора зранку майорів синьо-жовтий.
Задум тих, хто це зробив полягав у наступному. Будівля розташована біля заводу “Більшовик”. Робітники та студенти зранку будуть формувати колони для першотравневої демонстрації і побачать прапор. Це мало викликати резонанс.
Через дев’ять місяців КГБ вдалося знайти хлопців, які вивісили прапор. Це були студент вечірнього відділення наркозу Георгій Москаленко та робітник Віктор Кукса. Вони отримали 3 та відповідно 2 роки таборів суворого режиму.
Юнаки жили разом у робітничому гуртожитку. Обидва відслужили в армії й працювали на будівництві. Вивісити прапор вирішили на знак протесту проти повільного повернення сталінізму.
22 січня 1973 р. у Чорткові на Тернопільщині Володимир Мармус із вісьмома товаришами вивісили чотири національних прапори.
26 квітня 1989 р. у Львові під українським прапором проходив мітинг пам'яті Чорнобильської трагедії.
22 травня 1989 р. у Києві на закритті Шевченківського свята було піднято національний прапор.
23 березня 1990 року він з’явився над Тернопільською міськрадою; 3 квітня – над Львівською ратушею; 24 липня – урочисто піднятий над Київською міською радою.
Підняття українського прапора на флагштоку перед будівлею мерії Києва. Це полотнище було попередньо освячено у Софійському соборі. 24 липня 1990 р.Фото: uinp.gov.ua
4 вересня 1991 року національний синьо-жовтий прапор замайорів над Верховною Радою України.
28 січня 1992 року Державний Прапор України затверджений Верховною Радою України.
Це стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів, із співвідношенням ширини до довжини 2:3.
Державний Прапор як символ нашої країни є втіленням національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення.
Над матеріалами працювали співробітниці Українського інституту національної пам’яті Олена Охрімчук та Ганна Байкєніч.
Слідкуйте за нами в Telegram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
