Прогуляємося вулицями улюбленого міста над Десною, а нині міста-Героя та міста героїв Черніговом. Не тільки старі фотографії перенесуть гостей та жителів північного форпосту на 100 років назад, але і сучасні - повернуть у спогади, які вже пів року намагається вкрасти в українців російська федерація.
Пройдемося центральною вулицею міста - Княжою. Ви ще не знаєте де це? Таку назву отримала колишня вулиця Кирпоноса 28 липня 2022 року у День української державності. В період активних обстрілів Чернігова у березні на цю вулицю також прилітало, пошкодилися будівлі, тому всі фото вже можна віднести до категорії "було". Війна поранила обличчя Чернігова, зруйнувала та пошкодила будівлі, але ми зробимо ще краще після Перемоги. А зараз поринемо у спогади.
Вулиця Княжа
Розпочнемо подорож з Центрального ринку та пройдемося пішки до скверу ім. Попудренка по вулиці Княжа, назви якої змінювалися не один раз.
Територія сучасної вулиці Княжа ще за Давньоруської доби входила до складу Передгороддя і була густо заселена. Свою назву Олександрівська отримала через прилягання до Олександрівської площі (нині Центральний ринок), на якій влаштовувались торги і ярмарки, а трохи нижче йшли житлові будинки. Саме на цій вулиці з 1895 року розміщувалося Чернігівське відділення Державного банку.
Після встановлення у Чернігові радянської влади у 1919 році вулиця Олександрівська отримала назву вулиця 25 Жовтня, а колишня Олександрівська площа, частину якої займає теперішній Центральний ринок – площа 25 Жовтня. Вона і стала основним місцем для торгівлі після закриття ринку на Красній площі.
Таке становище збереглося і після закінчення Другої світової війни. Але поступово частина площі 25 Жовтня була забудована, а іншу частину зайняли споруди сучасного Центрального ринку і сама площа перестала існувати. У 1978 році вулиця отримала назву Кирпоноса на честь радянського військового діяча Михайла Кирпоноса.
Нині частина вулиці Княжа, яка прилягає до Центрального ринку, пішохідна, що і бачимо на сучасній світлині.
Сквер імені Попудренка
Ми дійшли до скверу імені Попудренка. Його заснували наприкінці 19 століття. Тоді він носив назву Театральний. Неподалік тут розташовувався міський театр. У центральній частині теперішнього скверу колись був князівський курган «княжни Чорної», розкопаний у 1851 році. За народними переказами, в ньому була похована шістнадцятирічна дочка князя Чорного, яка боячись наруги древлянського князя, обрала смерть, викинувшись з вікна високого терема. За язичницьким звичаєм сіверян, тіло княжни спалили, а на цьому місці насипали високий курган, у який поклали всі трофеї, здобуті у боях з древлянами.
За часів СРСР 1926 року сквер отримав назву імені Заливчого, на честь Андрія Заливчого, українського революціонера і письменника, що загинув 13 грудня 1918 року неподалік скверу. З другої половині 1930-х років — сквер мав назву імені Піонерів, а в травні 1944 року, після того як тіло Миколи Попудренка перенесли і поховали у центральному сквері, він одержав назву імені Героя Радянського Союзу М. М. Попудренка. У 2002 році сквер було реконструйовано та впорядковано за проектом Олександра Гагаріна та Бориса Дідова. 10 липня 2017 року останки М. М. Попудренка були перепоховані на Чернігівському цвинтарі "Яцеве".
Сквер має форму неправильного прямокутника, на його території зараз розташовані братська могила з надгробними плитами, світломузичний фонтан та місця для відпочинку. У братській могилі поховано 24 радянські солдати, які загинули при звільненні Чернігова від німецької окупації у вересні-жовтні 1943 року.
На старій світлині можна побачити цегляну водонапірну башту. Вона була збудована в листопаді 1897 р., і в такому зовнішньому вигляді проіснувала до Другої світової війни. Але і сьогодні ми можемо на ній побувати, щоб подивитися на місто з висоти. Для цього перейдемо вулицю, але зачекайте... Поверніть голову в сторону скверу і погляньте на гарний будинок перед собою.
Управління Національного банку України
Будинок Чернігівської міської думи, який ми бачимо через Театральний сквер, знаходиться на протилежному боці Олександрівської вулиці. Він збудований у 1799 р. як цегляна одноповерхова споруда з баштою та ротондою, а у 1886 р. отримав другий поверх. На чотиригранній башті на ротонді з боку Олександрівської вулиці встановлено міський годинник, а зверху на завершенні цієї башти є зображення одноголового орла – символу міста Чернігова.
Сучасна будівля Управління Національного банку України є історичним продовженням будинку Чернігівської міської думи. Сучасний вигляд він отримав після закінчення всіх попередніх перебудов, проведення ремонтних та реставраційних робіт. У 1930-х рр. розібрали башту-ротонду і надбудови, натомість добудували третій поверх у будинку. Під час Другої світової війни будинок постраждав, тому після її закінчення були проведені ремонтно-реставраційні роботи.
Після проголошення незалежності України тут знаходиться Управління Національного банку України в Чернігівській області. А після ремонтно-реставраційних робіт 2000-х років на фронтоні головного фасаду будинку з’явилось золотаве символічне зображення Чернігівської гривни.
А тепер пішли нагору водонапірної башти.
Вид з будинку Профспілок
Якби понад сто років тому з водонапірної башти подивитися в напрямку перехрестя сучасних вулиць Княжа та Князя Чорного, то вдалині можна побачити озеро “Млиновище”, річку Десна, територію між Черніговом та Десною та чарівне Задесення. Праворуч же добре проглядається знайомий силует дзвіниці Єлецького монастиря, його споруди та мури. Дещо ближче до нас розташований зведений 1806 р. цегляний тюремний замок відомий тепер всім чернігівцям як звичайна тюрма. Чернігівський тюремний замок пережив революції, війни, фашистку окупацію, зміну державного устрою і завжди використовувався як в’язниця.
На сучасній фотографії з вікон будинку федерації профспілкових організацій Чернігівської області дзвіниця Єлецького монастиря ледь проглядається, а його інші споруди та мури не можна побачити зовсім. Крім того, за сучасною забудовою зовсім не видно цегляний тюремний замок та Десну з її Задесенням.
Ось ми і завершили з вами прогулянку однією з вулиць Чернігова, яка стала можливою завдяки інформації від Туристичного інформаційного центру. Час плине - все змінюється, а віртуальна прогулянка показує, яким було місто з нами і до нас.
Слідкуйте за нами в Telegram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
