Під час наступу на Чернігів російські військові гатили по населеним пунктам області з усіх видів зброї. Приміське село Киїнка також не обійшла ворожа орда. Мешканка цього села Ірина Полулях у проєкті "Люди вулиці" згадує, як терористична росія знищила її дім.
Останній день лютого
У Киїнці, приміському селі біля Чернігова, у своєму родинному будинку проживала та хазяйнувала Ірина Григорівна Полулях. Цей будинок побудували ще батьки жінки в 70-ті роки минулого століття. Весь цей час господарі дбали про свій дім, займалися господарством, спорудили теплицю з підземною банею та овочесховищем. Зазвичай вже в травні з теплиці збирали перший врожай огірків до столу. Але не у 2022-му...
Село, в якому не було жодних військових об'єктів, російські війська почали обстрілювати майже з перших днів вторгнення до Чернігівщини. Проти селян росіяни застосували заборонені міжнародними угодами касетні боєприпаси, також обстрілювали із ”Смерчів” та ”Градів”.
В останній день лютого прилетіло в будинок Ірини Григорівни. В той час вся велика родина знаходилася в будинку.
"Нас попереджали, що буде обстріл, але ми не розуміли, що на нас чекає. 28 лютого пообіді я готовила на кухні, а мої батьки, сестра та доньки з зятем були у залі. І от саме о 13 годині воно і прилетіло до нас", - розповідає пані Ірина.
Снаряд пробив дах будинку та, на щастя, поцілив якраз в залізну балку перекриття.
"Зігнуло залізну рельсу, яка тримала дах. Якби снаряд потрапив у дерево та пройшов наскрізь, то, можливо, тут нікого з нас вже не було б", - каже жінка.
Снаряд влетів в залізну балку перекриття дахуФото: Чернігів.City
Врятувати найцінніше
Навколо все вибухало, від обстрілів почали вилітати вікна. Пані Ірина разом з меншою донькою швидко спустилися в льох, який знаходився поруч з кухнею. Туди ж вдалося дістатися всім іншим членам родини. Там хотіли пересидіти обстріли, але будинок вже горів.
" Відчуваємо, що вже дим йде, чуємо - тріщить щось. Ми зрозуміли, що у нас горить хата. Коли ми вийшли, то двері були заблоковані та палав дах", - розповідає жінка.
Зять Ірини Григорівни вибрався з дому та побіг кликати рятувальників ДСНС, які в той час вже ліквідовували пожежі в Киїнці, але через нові обстріли вони категорично відмовилися їхати на допомогу. Тоді пожежу родина намагалася загасити самотужки, на поміч прийшли сусіди.
"Води в кранах вже не було, носили з чанів, але це не допомогло. Стіни будинку під вапном були оббиті дранкою, дах та стеля з дерева — воно все займалося, горіло, вигорало. А тут ще меблі та інші речі навколо — тож нічого загасити ми не могли", - згадує Ірина Григорівна.
Пані Ірина кинулася рятувати хоч щось, але думки плуталися і було дуже важко зосередитися на чомусь.
"Мені кажуть брати найцінніше, а що його брати, Бог його знає. Я дивлюсь на стелю, а там вже полум'я зверху. Просто така розгубленість, такий стан переляканий, тому ми і не взяли толком нічого. Як сестра розповідає, що дивиться на зарядне до телефону і думає - для чого воно мені треба?", - ділиться пережитим Ірина Григорівна.
Все ж таки з палаючого будинку встигли врятувати два телевізори, комп'ютер та небагато одягу. Документи на дім, медичні картки, все кухонне приладдя згоріло.
"Будинок горів з обіду: цілу ніч і до ранку. У нас був такий жаль, що ми тут і не можемо нічого вдіяти. Горіло дуже швидко. Це ще добре, що ніхто не загинув і всі живі", - каже пані Ірина.
Але загалом по Киїнці, за повідомленням військових, 28 лютого від інтенсивного обстрілу росіян загинуло 3 поліцейських та 14 цивільних осіб. Ще 16 отримали поранення. Серед постраждалих також були сусіди Ірини Григорівни.
"Два сусіди загинули, вони стояли якраз на перехресті доріг. Ще трьох поранило, на жаль, один з них через три дні помер. Дуже страшна була ситуація. Ніхто ж не чекав такого, дуже всі перелякалися", - згадує жінка.
Люди вулиці
Навколо будинку Ірина Григорівна нарахувала 13 вирв від попадання снарядів, а в городі знайшли нерозірвану касету, яку згодом вивезли військові сапери.
Хвіст від ворожого снарядуФото: Чернігів.City
Господарські ж будівлі збереглися, тільки на гаражі та в теплицях повилітало скло. Натомість від дому залишилося тільки згарище. Тож замість будинку родина перебралася в овочесховище, де облаштували для себе тимчасовий прихисток.
"Яке щастя, що у нас був підвал оцей, овочесховище і було куди тікати з будинку. У нас там три кімнатки, на контейнери з картоплею поклали дошки, зверху матраци, облаштували такі лежанки для себе. Тут є груба, яка нас врятувала весною, бо було дуже холодно. Ми тут пересиджували ворожі авіанальоти. Коли росіяни скидали бомби на Зарічне, ми думали, що над нами розривається", - розповідає пані Ірина.
Жити в підвалі, коли втратив все майно, було складно. Для приготування їжі на подвір'ї спорудили тимчасову саморобну грубку, але в негоду чи дощ нею не користувалися.
Саморобна грубка для приготування їжіФото: Чернігів.City
Потім в господарстві з'явився таганок, згадує господарка:
"До нас приїздили волонтери, подарували газовий таганок, то ми вже в підвалі почали готувати: заварювали чай, кип'ятили воду, можна було каші наварити. Стало значно легше, а потім світло відновили, так ще краще стало, бо у нас з'явилася електроплитка".
Всю весну родина Ірини Полулях провела в підвалі, на літо облаштували тимчасове місце для проживання в сараї. Наразі попереду зима, а значить нові випробування для звичайних людей, які стали людьми вулиці через російських нелюдів, що кожен день продовжують нищити українські міста та села.
"Україну ще обстрілюють, а це так впливає на людей. Навіть, якщо тут не бомбить, то все одно відчуваєш тривогу і немає бажання розпочинати щось грандіозне, бо страшно — а якщо, не дай Боже, знову прилетить. Просто страшно", - каже пані Ірина.
А так хочеться, щоб було, як раніше, щоб не хвилюватися за рідних, щоб повернулися ті, хто виїхав. Наразі Ірина Григорівна та вся її родина живе надією:
"Сподіваємося на краще і віримо, що б все було у нас добре. Є такий вислів "надія помирає останньою", то ми думаємо, що все буде добре".
росія - країна терорист
#russiaisaterroriststate
Матеріал створений за підтримки Ради Європи. Погляди, викладені в ньому, є відповідальністю його авторів і можуть не співпадати з офіційною політикою Ради Європи.
Material is produced under support of the Council of Europe. The opinions expressed in this work are the responsibility of the author(s) and do not necessarily reflect the officialpolicy of the Council of Europe.
Слідкуйте за нами в Telegram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
