З 24 лютого Чернігів опинився під вогнем російських агресорів. Під особливим прицілом загарбників були об'єкти критичної інфраструктури, тож проблеми з постачанням води, світла та газу були по всьому місту. Працівники газового господарства намагалися відновлювати пошкоджені мережі навіть під обстрілами. Водій «Чернігівгазу» Віктор Людвик розумів, що кожен виїзд на виклик може бути останнім.
Хто повідомляє: АТ "Чернігівгаз"
Тривожний лютневий ранок
Коли 24 лютого в Чернігові пролунали перші вибухи, водій "Чернігівгазу" Віктор Людвик не одразу зрозумів, що це почалася війна. Якраз в цей день була його зміна, тому чоловік збирався на роботу.
"Ранок 24 лютого неможливо забути — о 5:30 в Чернігові пролунали перші вибухи. Якраз починалася моя зміна, я збирався на роботу. Одразу не зрозумів, що воно таке - подумав, так просто щось гепнуло, а потім з’ясувалось – війна", – розповідає Віктор Людвик.
Віктор залишився в місті. Перші п’ять ночей війни разом з сім’єю чоловік провів у погребі, куди повертався з робочої зміни.
"Полишити все і поїхати я не міг — тут мій дім, моя батьківщина, все те, що будували і наживали довгими роками я та мої батьки", - каже чоловік.
Бомбосховище
Одного дня на подвір’ї свого дому Віктор потрапив під артобстріл. В той момент на руках він тримав свого однорічного онука.
"Я на лічені хвилини вийшов з дитиною на свіже повітря, у двір. І тут на ґанок будинку прилітає снаряд, ще один упав біля воріт – вирив там воронку. Дах вцілів, вікна повилітали – але то все зробиться. Головне, що живі залишись", - згадує Віктор.
Після цього Віктор з родиною зібрали речі та переїхали в бомбосховище на території підприємства. Там жили не тільки сім'ї працівників, а й мешканці навколишніх вулиць.
"Моє спальне місце було під дверима бомбосховища, оскільки робота була в режимі 24/7. Прилягти подрімати вдавалося іноді", — розповідає чоловік.
У дітей була окрема кімната, де вони всі разом гралися, малювали, чекаючи, поки припиниться обстріл чи авіаналіт. Навіть на стіні повісили плакат з закликом до миру.
Діти намалювали плакат та повісили його у бомбосховищіФото: АТ "Чернігівгаз"
Робота під обстрілами
Роботи було багато, тож їздити доводилося по різним районам Чернігова. Газовики розуміли, що кожен виїзд на виклик може стати останнім в житті.
"Найбільш моторошно було, коли рашисти скинули з літаків бомби на Подусівку, та коли ми варили біля Епіцентру під час обстрілу, там зовсім поряд прилітало. Потім якось звикли і вже розрізняли, куди і звідки приліт — далеко чи близько", - ділиться спогадами Віктор Людвик.
В бригаді роботу між собою ніколи не ділили, допомагали один одному, щоб якнайшвидше повернути до будинків чернігівців газопостачання.
"Допомагали один одному, хто чим може. Доки син мій, він теж газовик, разом з хлопцями у ямі варять трубу, я з машини підношу інструмент. А зовсім поруч іде бій, чутно міномети", - каже Віктор.
Взаємопідтримка чернігівців
Коли у місті не було води, світла, опалення, а був тільки газ, люди дякували газовикам в різний спосіб.
"У чергах скрізь пропонували пропустити наперед — чи то за хлібом ми приїхали, чи в аптеку. Воду з колодязів давали набрати, ділилися. Був випадок, коли ми їхали на виклик, а бабуся якась стоїть біля хати та дорогу нам перехрещує, каже: "З Богом, хлопці", — згадує чоловік.
Весь колектив підприємства також підтримував один одного: люди ділилися теплими речами, за потреби привозили необхідні речі, їжу.
"Кожного дня ми бачились з керівництвом, вони питали, чи нам щось потрібно, щось привезти, чи всього вистачає. Свій теплий одяг привозили для тих, хто не міг потрапити до себе додому", - розповідає Віктор.
Віктор Людвик виконував свою роботу під час облоги міста, за можливість працювати чоловік дякує нашим військовим та бажає найшвидшої перемоги. Віктор же готовий тримати енергетичний фронт.
"Усі ми виконували свою роботу. Дякую військовим, що вони відбили атаки ворога та не впустили його в місто, велике дякую. Хочеться, щоб діти та онуки не бачили усього цього, хочеться миру та якнайшвидшої перемоги! Ми вірили та віримо в ЗСУ й Україну. Зі свого боку ми з колегами триматимемо свій енергетичний фронт", — запевняє чоловік.
СЛАВА ГЕРОЯМ ЧЕРНІГОВА!
Слідкуйте за нами в Telegram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
