Валерій Воробей – гід з Чернігова, співорганізатор волонтерського об’єднання “Гаспидські сини”. Під час облоги міста збирав кошти для заправки волонтерських автомобілів. Згодом, завдяки знайомим з-за кордону, налагодив співпрацю з німецьким концерном Deutsche Bahn для безкоштовної доставки гуманітарних вантажів. Після перемоги обіцяє провести екскурсію містом кожному, хто донатив для того, аби Чернігів вистояв.
Ми ділимося його історією та спогадами у спеціальному проєкті сайту Чернігів.City "Життя в облозі".
Спочатку були барикади
- Перші дні наступу на Чернігів – якими вони були для вас, що відбувалося у місті в ці дні, якою ви бачили ситуацію?
- Ситуація була для мене незрозумілою. Я не розумів, як її аналізувати, які можуть бути мої подальші кроки.
Коли пройшов перший шок і ні Чернігів, ні Київ не захопили, я почав думати, що я можу зробити. Перше, що прийшло на думку – я свого часу закінчив історичний факультет, де ми проходили археологічну практику, і я отримав спеціальність – землекоп. У нас у дворі були старі шини. Тож ми з хлопцями з двору взяли лопати, повикопували шини та почали будувати барикади.
- Тобто ви готувалися до вуличних боїв?
- Звичайно. До нас приходили хлопці з тероборони і кажуть: “А ви розумієте, що на нас можуть нападати з 4 напрямків?” (сміється - ред.). Але ми допомагали, як могли.
Згодом виникла ідея зробити невеликий координаційний центр. Ідея полягала в тому, що у когось в місті були, наприклад, продукти, хтось міг ці продукти автомобілем привезти. З іншого боку, у людей були потреби в цих продуктах. І ми намагалися сконтактувати тих, хто міг допомогти, і тих, хто потребував цієї допомоги.
Далі я згадав, що я екскурсовод. І тут виникла ідея збирати кошти, аби завозити в місто гуманітарку. І я запропонував зробити такий символічний обмін – донати в обмін на безкоштовну екскурсію після перемоги.
Валерій Воробей
Гуманітарки було багато, а пального - мало
- Наскільки мені відомо, ви також збирали кошти для того, аби заправляти машини?
- Саме так. Я тоді почав співпрацювати зі Святославом Коваленком, який є другим співорганізатором нашої волонтерської ініціативи “Гаспидські сини”. Він тоді сказав, що найбільше на той момент потрібне було пальне. Адже гуманітарка була багато де, а от пальне – по-перше, в обмеженій кількості, і, по-друге, ціни були досить високі. Тому ми обрали такий напрямок – збирали донати на пальне.
- Що привозили, що потрібно було тоді в Чернігові в першу чергу?
- Потрібно було все, починаючи від питної води і закінчуючи генераторами. Ми брали усе, що нам пропонували, не перебирали. Нам навіть просто в каністрах передавали дизпаливо, бензин. З Польщі нам місцеві волонтери передавали значну кількість ліків.
- На сторінці у фейсбук ви також згадували, що перевозили речі зі зруйнованих будинків?
- Так, в ході розвезення гуманітарки виникла така ідея, адже людям потрібно було кудись перевезти те, що вціліло після прильотів. І коли водії щось привозили з гуманітарки, в цю ж машину вантажили потім речі і відвозили в більш безпечне місце.
Налагодили співпрацю з Deutsche Bahn
- Зараз ваше волонтерське об’єднання продовжує працювати, я чула про спільний проєкт з німецькою залізницею. Розкажіть про нього.
- Ми розуміємо, що війна не закінчилася, і ця діяльність необхідна. Тому треба працювати. Завдяки горизонтальним зв’язкам з’явилася така можливість – моя однокласниця Юлія Скиба, яка живе в Німеччині, знайшла 12 функціональних лікарняних ліжок. Але їхня доставка була б досить дорогою. Тому прийшла ідея зв’язатися з Укрзалізницею. Вони до нас поставилися дуже дружньо і розказали, як Укрзалізниця може безкоштовно доставляти гуманітарні вантажі з Польщі.
А інша знайома сконтактувала нас з німецькою залізницею Deutsche Bahn. Виявилося, у них ще з березня діє великий проєкт по допомозі Україні – вони безкоштовно доставляють гуманітарні вантажі і залізницею, і вантажівками. Вони оплатили доставку цих ліжок до другої міської лікарні і обласної лікарні. І зараз є можливість таким способом безкоштовно доставляти в Чернігів гуманітарні вантажі у великих кількостях. Ми плануємо продовжувати цю співпрацю.
- Чи були якісь події/спостереження під час облоги Чернігова, які вас зачепили, якими хотілося б поділитися?
- З позитивного – я особисто побачив в дії, знову ж таки, ці горизонтальні зв’язки – українську співпрацю, співдружність, допомогу одне одному, довіру. Цей волонтерський рух, який і до того був, але зараз він в десятки, сотні разів збільшився, і я так думаю, він стане одним з тих факторів, які забезпечать нашу Перемогу в цій війні.
Я був вражений, наскільки дієва ця наша українська співпраця на самому низовому рівні – без вказівок, наказів, без якихось керівних органів, це вразило. І, звичайно, було приємно відчувати себе, хай і якоюсь незначною, але частиною цього руху.
Валерій Воробей
- Яким ви бачите майбутнє Чернігова?
- Світлим! В часи Київської Русі Чернігів був на рівні з Києвом і в дечому його навіть перевершував. І Чернігів ще раз підтвердив свій статус північної фортеці, північного щита України. Ми підтвердили, що Чернігів може встояти, може виконувати завдання надзвичайної складності. І за це велика шана, звичайно, нашим захисникам. Тому і майбутнє Чернігова – потужне. Це одне з провідних міст України і я впевнений, що так і буде. Доброго вечора, ми з Чернігова!
Нижче дивіться відеоверсію інтерв'ю:
Матеріал створений за підтримки Ради Європи. Погляди, викладені в ньому, є відповідальністю його авторів і можуть не співпадати з офіційною політикою Ради Європи.
Material is produced under support of the Council of Europe. The opinions expressed in this work are the responsibility of the author(s) and do not necessarily reflect the officialpolicy of the Council of Europe.
Слідкуйте за нами в Telegram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!


