Ірина Сенченко – представниця Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення в Чернігівській області. Під час облоги міста увесь час координувала роботу з медійниками, які працювали під обстрілами. Спільно з ними налагоджувала трансляцію в ефірах єдиного марафону новин, збирала відзняті відео обстріляного міста та надсилала їх у регіони та за кордон. Завдяки цій роботі відео з обстріляного Чернігова облетіли увесь світ.
Ми ділимося її історією та спогадами у спеціальному проєкті сайту Чернігів.City "Життя в облозі".
Працювати у війну вчишся на війні
- Роль ЗМІ під час війни надзвичайно велика. Як чернігівське телебачення та радіо перебудовували свою роботу від початку широкомасштабного вторгнення?
- Скільки б не було тренінгів, скільки б ми не проходили навчання, безпосередньо наші чернігівські журналісти, медійники, не працювали у війну. У 2014 році війна почалася на Сході, але ми не знали її тут. Тому як саме працювати у війну, ти вже вчишся в тих умовах, у які потрапляєш.
Перша задача, яка стояла з 24 числа безпосередньо переді мною як представницею Нацради – вийти з усіма на зв'язок, скоординувати дії таким чином, аби максимально контролювати ефір. Ми не знали, що буде далі, але розуміли, що ми маємо максимально інформувати людей – правдиво, чітко і оперативно.
Ірина Сенченко
24 лютого відбулося засідання Національної ради з питань телебачення та радіомовлення, було прийняте рішення організації єдиного марафону новин. А вже ми, представники на місцях, координували цей перехід – аби дуже швидко усі медійники долучилися до цього марафону.
Вже 25 та 26 числа всі радійники та мовники транслювали цей марафон. В ефірах були і вставки місцевих важливих повідомлень – звернення керівництва міста і області, оголошення та попередження про небезпеку – переміщення техніки ворога і т.д. Потрібно сказати, що наші чернігівські медійники дуже достойно спрацювали в перші дні – згуртовано і відповідально.
- Які медіа працювали в Чернігові у період облоги міста?
- Хочу сказати про телеканал “Новий Чернігів” – його директорка Наталія Левочко дуже відповідально поставилася до місії інформування. Аби вберегти життя колективу, вона розпустила усіх працівників, адже у всіх є сім'ї, діти, батьки... Сама Наталія залишилася працювати з оператором, взяла до рук мікрофон, вони їздили і знімали те, що відбувалося в місті.
Завдяки їхній роботі кадри облоги Чернігова облетіли увесь світ. І, до речі, оператор Андрій Кузьменок на одній з таких зйомок врятував людині життя. Вони приїхали знімати руйнування школи, і під завалами Андрій почув якийсь шум. Виявилося, там була людина. Цього чоловіка напоїли водою і викликали рятувальників. Я вважаю, що це вчинок героя, адже людина залишилася жива.
Наталія надсилала мені відзнятий матеріал, я потім зверталася вже до своїх колег і дуже просила ставити у регіональних випусках новин інформацію про те, що відбувається у нас в місті. Просила показати, що ми страждаємо, ми в облозі і потребуємо допомоги, особливо медійної. Хочу подякувати своїм колегам за розуміння, адже про нас розповідали – показували в новинах, робили передачі. Також ми залучали міжнародні ЗМІ. Кадри з Чернігова транслювалися в ефірах дуже багатьох телеканалів.
Після того, як Наталія була змушена вивозити дитину з міста, відбулося таке своєрідне об'єднання двох телеканалів – почали працювати разом відеооператор “Нового Чернігова” Андрій Кузьменок та журналіст “Суспільне Чернігів” Олександр Котенко. Вони їхали туди, де були обстріли, і фіксували наслідки.
Також хотіла б відзначити працівників телеканалу “Дитинець” – журналістка Олександра Мілашевська та оператор Олександр Урванцев також висвітлювали ситуацію в місті.
Втрати в журналістській сім'ї та знакові матеріали
- Чи постраждав хтось з чернігівських журналістів під час облоги міста?
- Так, на жаль, наша медійна родина зазнала непоправних втрат і ми розуміємо, якою ціною нам дається кожен наш тихий день. Ми втратили відеоінженера Романа Нежиборця, який працював на телеканалі “Дитинець”. Рятуючи сім'ю, він виїхав у передмістя Чернігова, село Ягідне. Там Романа розстріляли. Також ми втратили Ірину Бойко, теж працівницю “Дитинця”. Ірина загинула в перші дні війни, виконуючи волонтерський обов'язок.
- Які знакові матеріали були відзняті нашими журналістами у той період?
- У нас відзнято дуже багато свідчень військових злочинів – вони усі опрацьовані і передані правоохоронним органам. Це, наприклад, матеріал, яким займалася Аліна Клименко, журналістка Суспільного – про розстріляну чергу людей, які стояли по хліб. Цей матеріал облетів увесь світ.
Хочу ще відзначити роботу Сергія Ломоси – це класний майстер весільних фотосесій, який прийняв рішення залишитися у місті і зафіксував дуже багато руйнувань. Він робив дуже емоційні посили. Перші були адресовані до росіян – він показував, що наші діти у бомбосховищах, а де ваші? На перших етапах люди, особливо у кого там були родичі, якось намагалися достукатися, показати, що у нас відбувається. Потім всі зрозуміли, що це зайве витрачання часу.
Взагалі я радію з того, що ми спрацювали дуже згуртовано. Наші медійники – точно герої!
Нижче дивіться повну відеоверсію інтерв'ю:
Матеріал створений за підтримки Ради Європи. Погляди, викладені в ньому, є відповідальністю його авторів і можуть не співпадати з офіційною політикою Ради Європи.
Material is produced under support of the Council of Europe. The opinions expressed in this work are the responsibility of the author(s) and do not necessarily reflect the officialpolicy of the Council of Europe.
Слідкуйте за нами в Telegram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
