Галина Леник – медичний директор КНП “Пологовий будинок” Чернігівської міської ради. Під час облоги міста вона разом з колегами залишилася в Чернігові, аби допомагати з’являтися на світ новому життю. У бомбосховищі закладу перебувало до 150 людей. Це і пацієнтки, і місцеві мешканці з малими дітьми. Малюки народжувалися під звуки постійних пострілів, а після чергового прильоту працівники боялися відкрити двері сховища, бо думали, що пологового вже немає, – розповідає пані Галина.
Ми ділимося її історією та спогадами у спеціальному проєкті сайту Чернігів.City "Життя в облозі".
Бомбосховище пологового будинку було підготовлене
- Як для вас почалося 24 лютого і що в цей день відбувалося в пологовому будинку?
- У пологовому будинку, як зазвичай, чергувала бригада – 20-25 людей. Я була вдома, і почалися вибухи. Вони були настільки гучні, що здалося, це було десь зовсім поруч. Мені одразу зателефонувала чергова лікар, сказала, що почалася війна. Я спершу не повірила… Зателефонувала нашому генеральному директору, ми скерували персонал, аби вагітних жінок та породіль, які у нас на той час були, це близько 50 людей, спустили у бомбосховище.
У нас у бомбосховищі є пологова зала, вона ж і операційна. Тут жінки і народжували. Коли не було сильних обстрілів, народжували і на першому поверсі. Бомбосховище наше побудоване з введенням в експлуатацію пологового будинку. На той момент тут було зроблено усе необхідне по вимогах для такого приміщення. Воно навіть може вберегти від ядерного удару. Тут працює вентиляція. Вона сильно шумить, і ми її навіть спеціально вмикали під час сильних обстрілів, аби вона заглушувала ці звуки, і вагітні та діти не так боялися. Тут є вода, генератори, усе працює.
- Що відбувалося у колективі? Скільки людей залишилося працювати під обстрілами і чи вистачило цього персоналу?
- На початку війни у нас було багато пологів – до 8-10 на добу. У перші дні, коли одразу почалися сильні обстріли, багато працівників просто не змогли сюди доїхати, бо у нас є люди, які живуть за містом. Працівникам, у яких є маленькі діти, дозволили виїхати з Чернігова. Також з міста виїхало і багато вагітних, половина з тих, хто у нас був на обліку, точно виїхала. Тож і кількість пологів зменшилася, було 2-3, до 5 за добу. Тому персоналу, який у нас тут залишився, вистачило.
Пологи під обстрілами проходили, як по книжці
- Яким був емоційних стан співробітників?
Ми, медичні працівники, свої емоції не повинні показувати. Ми показували тільки позитивні емоції, хоча у нас тут від активних обстрілів стіни трусилися. У нас є обов’язок медичного працівника. Ми повинні були підтримати жінок, адже ми відповідаємо за два життя – життя жінки й дитини. А це зима, це холод, жінки знаходяться в незвичайних для себе умовах, – це для нас була велика відповідальність.
Та і самі жінки були настільки сконцентровані, – у нас, дякувати Богу, не було ніяких ускладнень. Пологи усі йшли чітко, як за книжкою. Можна було писати нову книжку акушерства по тих жінках, які народжували під час обстрілів.
Містянок, у яких було ціле житло, яким було, куди йти, ми відпускали через добу після пологів додому. А от жінки з районів жили тут у нас весь час, адже райони були відрізані, місто в блокаді… А персонал мав забезпечити пологи, перебування, приготувати на усіх їжу, ще ж постійно поступали нові жінки… Персонал наш спрацював на всі 12 балів.
- Як облаштували побут у бомбосховищі?
- У нас в бомбосховищі перебувало 100-150 людей – це породіллі, вагітні і просто мешканці району з дітьми до 10 років. Решта людей, які до нас попросилися, перебували у підвалі.
Коли в місті вже не було світла та води, нам міська рада кожен день забезпечувала підвоз цистерни від Водоканалу. Медикаментами були забезпечені, бо у нас були тут запаси. Під час активних бойових дій у нас було 2-разове харчування. Обов'язково рідкі страви, чай. Коли було світло, готувала кухня, потім готували на буржуйках. Нам сильно допомагали волонтери з їжею, продуктами харчування. Низький їм уклін, бо пологовий вони ніколи не забували – привозили і памперси, і засоби гігієни та догляду.
- Чи були влучання безпосередньо в приміщення пологового, як постраждала будівля?
- 17 березня тут на території було влучання, постраждав фасад. Лише 2 роки тому будівля була гарно відремонтована за участю міської влади та німецького проєкту GIZ. Такий гарний, яскравий був пологовий будинок, сюди хотілося йти народжувати не тільки мешканкам нашого міста, а й усієї області. До нас приїжджали навіть з-за кордону… Після обстрілів будівля частково постраждала – у нас були вибиті 110 вікон, розбиті пологові зали, ізолятор, де народжували жінки з ковідом. Але ні жінки, ні персонал від обстрілів не постраждали.
Деяких дітей довелося вивозити в Київ
- Була інформація, що декількох діток під обстрілами вивозили з Чернігова в Охматдит. Чому виникла така необхідність?
- У нас за час облоги міста в пологовому народило 137 жінок. Було навіть три двійні і дві трійні, одна з яких народилася 24 лютого. В інтенсивній терапії перебувало двоє дітей, які потребували нагляду і спостереження, тому що у однієї дитини була апаратна підтримка дихання. Коли почалися активні обстріли, ми закрили верхні поверхи і спустили цих дітей на перший. Але все-таки умови важчі,надати настільки кваліфіковану допомогу, як у відділенні, ми в таких умовах не могли. І тому ми зв’язалися з Червоним хрестом, до нас приїхав реанімобіль з парамедиками з Києва, вони забрали цих двох дітей з батьками. Зараз у них все гаразд.
- За вашими спостереженнями, дітки, які народилися під час війни, чимось відрізняються від дітей, народжених у мирний час?
- Я під час облоги міста приймала багато пологів, надавала хірургічну допомогу жінкам, мені здається, і мої колеги це підтверджують, що ці дітки вільш активні, здорові, і навіть недоношені дуже швидко адаптувалися до тих умов. Якщо раніше за такими дітками і треба було б поспостерігати у відділенні інтенсивної терапії, то зараз вони були з мамами, і від цього їм навіть було краще. Вони були, як ми кажемо, рожевенькі, солоденькі і здоровенькі.
- Яким ви бачите майбутнє пологового будинку?
- Ми, як і вся Україна, чекаємо на перемогу, і ми будемо працювати. Зараз стало набагато менше пологів – десь у два рази. Жінки виїхали, бо переживають – ми прикордонна область, прикордонне місто. Але ми однозначно віримо, що вони до нас повернуться. Тому що наш пологовий будинок – найкращий. У нас працюють найкращі фахівці, професіонали своєї справи. Ми надаємо допомогу акушерську, гінекологічну і неонатальну в режимі 24/7 і завжди будемо і надавати.
Нижче дивіться відеоверсію інтерв'ю:
Матеріал створений за підтримки Ради Європи. Погляди, викладені в ньому, є відповідальністю його авторів і можуть не співпадати з офіційною політикою Ради Європи.
Material is produced under support of the Council of Europe. The opinions expressed in this work are the responsibility of the author(s) and do not necessarily reflect the officialpolicy of the Council of Europe.
Слідкуйте за нами в Telegram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
