Майстер Чернігівського РЕМ з Михайло-Коцюбинського називає квестом відновлення електропостачання під час окупації села росіянами. Щоб люди були зі світлом, інколи доводилося працювати на очах у ворога.
Хто повідомляє: Енергетична спільнота України ENERGY CLUB
Окупація села
Коли біля Михайло-Коцюбинського розірвалася перша ракета, майстер мережної дільниці Чернігівського РЕМ АТ "Чернігівобленерго" Олександр зрозумів, що почалася війна. Це сталося близько сьомої години ранку.
"Одразу ж зателефонував своєму керівнику й отримав команду перебувати на зв’язку, але на роботу поки не виходити", - згадує чоловік.
А вже 27 лютого в Михайло-Коцюбинське зайшли російські загарбники. Під окупацією рашистів жилося не спокійно, через село постійно їздили колони ворожої техніки.
"Постійно на території нашої громади окупанти не стояли. Вони то виїжджали, то поверталися. І хоч врешті-решт отаборилися у лісі біля Шестовиці, це спокою нам не додало – через селище і села громади постійно рухались колони російської техніки", - згадує чоловік.
Разом з ворогом прийшли й перші проблеми з електропостачанням.
"Рашисти пошкодили лінію 35 кВ. Було прийнято рішення переключитися на резервну лінію", - розповідає майстер.
Завдяки цьому вчасному рішенню Михайло-Коцюбинська дільниця залишалася зі світлом весь період окупації, тобто понад місяць.
Робота схожа на квест
Аварії на лініях були постійні, роботи було багато. Бувало і по декілька разів на день доводилося виїзджати на місця пошкоджень. Це все нагадувало Олександру вирішення ворожого квесту.
"Пошкодження на лініях у нас були практично щодня. І якщо у перший тиждень ще страшно було їхати на відновлювальні роботи, то потім це стало навіть цікаво. Неначе квест. Ввечері відремонтуємо лінію, а вранці прокидаємось – світла вже немає. То був величезний азарт будь-що відновити електропостачання. Тому і робилося все на адреналіні", - каже Олександр Володимирович.
Роботи з ремонту були різними, електрикам довелося міняти електроопору, але найчастіше траплялися обриви на лініях.
"В основному доводилось усувати обриви на лініях. Декілька разів на нашій дільниці були збиті опори – то технікою, то розривом снаряда. Одну опору ми навіть самі у той період замінили", - згадує чоловік.
Інколи Олександру доводилося працювати на очах у ворога, на щастя, російські військові енергетиків Михайло-Коцюбинської дільниці не чіпали – їм і самим було потрібне світло.
"Часто нам доводилось працювати на об’їзній дорозі, де рух ворожої техніки був майже безперервним. Нас москалі бачили, але не підходили. Самі були зацікавлені в наявності електроенергії, бо із Шестовиці постійно приїжджали до нас по воду, а без світла водонапірна башта не працювала", - розповідає майстер дільниці.
Енергетичні волонтери
Світло було потрібно всім, тому виявляти пошкодження електромереж активно допомагали місцеві жителі. Це заощаджувало енергетикам багато часу.
"Завдяки людям, обходи ліній нам доводилось робити дуже рідко. На це ми часу майже не витрачали. Мешканці громади самі телефонували і повідомляли місця пошкоджень, тобто у нас були, можна сказати, власні енергетичні волонтери", - розповідає про своїх помічників майстер.
Зараз Олександр продовжує займатися своєю звичною повсякденною роботою і мріє, що скоро побачить свої улюблені місця України.
"Коли прийде перемога України, хочу поїхати з родиною у Крим. Завжди любив там відпочивати, востаннє ж був дуже давно. Сподіваюся, здійснити цю мрію я зможу вже дуже скоро", - впевнений чоловік.
СЛАВА ГЕРОЯМ ЧЕРНІГІВЩИНИ!
.
Слідкуйте за нами в Telegram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
