Постать гетьмана Івана Мазепи вже 300 років не дає спокою росіянам. Під час Північної війни Мазепа став на бік шведського короля Карла XII та спробував позбутися залежності від Петра I. За це його затаврували як “зрадника”, православна церква наклала на гетьмана анафему, а його резиденцію на Чернігівщині, містечко Батурин, знищили практично з усіма його мешканцями. А от привласнювати собі матеріальні багатства Мазепи росіяни, звісно, не гребували.
Чергова серія подкаст-серіалу "Чому вони крадуть?" від 435 ФІЛМС та УП. Життя розповідає про спадщину Івана Мазепи, яку привласнила росія. Серед вкрадених артефактів – і дзвін з Чернігівщини.
Дзвін "Голуб"
"Дзвонів від часів Мазепи збереглося не так багато, деякі з них є в Києві. Зокрема, один знаходиться на території Києво-Печерської лаври, другий по сьогоднішній день висить на другому ярусі дзвіниці Софії Київської, і він так і називається – дзвін "Мазепа", – розповідає Ольга Ковалевська, історикиня, спеціалістка з біографії Івана Мазепи.
Але найбільш цінним вважається інший дзвін Мазепи, який зараз знаходиться за півтори тисячі кілометрів від України. Він називається "Голуб", тому що на його корпусі зображений саме цей птах.
"Подібного плану дзвонів в Україні, взагалі, на сьогодні, більше не існує, тобто вони не збереглися. Його унікальність полягає саме в тому, що він є дуже орнаментований, ця орнаментика повністю відповідає тим вимогам, які висував стиль бароко", – говорить Ольга Ковалевська.
Подібних артефактів збереглося дуже мало, крім того, на гарматах та дзвонах складно відтворити орнамент. А на дзвоні не просто складний бароковий орнамент, а напис, який свідчить про те, що він був відлитий "за часів щасливого регементу Івана Мазепи".
"З іншого боку зображений дуже красивий герб Мазепи, родовий герб "курч". І найголовніше, що на цьому дзвоні, на плащі цього дзвону, є повнозростовий портрет Мазепи, один з найраніших які існують. Причому, унікальність його саме в тому, що портрет власне на дзвоні", – додає Ольга Ковалевська.
Таблиця з написом і гербом Івана Мазепи на будівлі колегіуму в Чернігові
Шлях з Глухова до чернігівського музею
Науковець Чернігівського історичного музею, дослідник евакуації української культурної спадщини в часи Другої Світової – Максим Блакитний розповідає:
"Дзвін Мазепи був відлитий в 1699 році в Глухові. На той час це один з центрів ливарництва. Відливався за замовленням гетьмана Івана Мазепи для Воскресенської церкви у Батурині, тобто столиці тодішньої Лівобережної України. А сам дзвін відлив відомий майстер Карпо Балашевич. На сьогодні збереглося не так багато творів Карпа Балашевича ".
Певний час дослідники не могли точно встановити, куди ж зник дзвін з Воскресенської церкви. Як виявилося згодом, його перевезли та встановили на дзвіницю в Домницькому монастирі на Чернігівщині.
"Після відомих подій 1708 року є така версія, що хтось з найближчого оточення гетьмана Івана Мазепи таємно доправив дзвін з Батурина до Домницького монастиря, де цей дзвін перебував до 1927 року", – розповів Максим Блакитний.
У 1927 році український дослідник та етнограф Борис Пилипенко віднайшов цей дзвін та дослідив його, а у 1929 зробив чорно-білі знімки, які дали історикам уявлення, як він виглядав. Можливо, зусилля Пилипенка взагалі врятували дзвін у той час, коли в Радянському Союзі активно боролися з релігією та знищували церковні артефакти. Борис Пилипенко організував перевезення дзвону до Чернігівського державного музею, і зробив все, щоб він перетворився з церковної реліквії на музейний експонат.
Дзвін "Голуб" з прижиттєвим зображенням Івана Мазепи
Зникнення під час евакуації
Дзвін Мазепи розмістили у вестибюлі музею, де він і знаходився до початку Другої світової війни. Далі інформація про нього губиться.
Під час Другої світової війни музейні колекції з України евакуювали дуже хаотично. Експонати Чернігівського історичного музею у 1941 році завантажили у три вагони і направили до уфи. Складно було простежити, які саме речі туди таки доїхали.
Вже після війни експонати почали повертатися до Чернігова. Цей процес був таким же недбалим, як і евакуація. Щось назад, взагалі, не приїхало, і навпаки, – були випадки, коли приїжджали експонати інших музеїв. А от дзвін "Голуб" на територію України після війни так і не повернувся.
"Де його не шукали по Чернігівщині не знайшли, і ніхто навіть подумати не міг шукати його за межами України. Так воно залишилось би, якби у 2015 році не трапилась абсолютна несподіванка. Московський дослідник, кандидат наук, Аркадій Тарасов, займаючись виключно своєю тематикою, потрапив на територію оренбургу і там він піднявся на дзвіницю оренбурзького монастиря святого Миколая і помітив, що там знаходиться досить старий дзвін", – каже Ольга Ковалевська.
Від уфи до оренбурга майже 400 кілометрів. А до Чернігова – 1800. Як дзвін туди потрапив достеменно невідомо.
"Логістика була, очевидно, зроблена дуже на низькому рівні. Два вагони поїхали до міста уфа, а один вагон з дзвоном Мазепи та іншими цінностями поїхали до Чкалова або сучасного оренбурга. Оскільки співробітників чкаловського музею не багато було, то залучали технічний персонал, просто прибиральниць. Від такого недолугого ставлення до збереження музейних цінностей було втрачено 39 предметів. В цей список ввійшов і дзвін.” – каже Максим Блакитний.
Виявилося також, що віднайдений в оренбурзі дзвін зараз не діє, адже він має тріщину.
"Для нас факт його повернення – це була б дуже важлива справа, бо це унікальний дзвін, який розповідає дуже багато з історії нашої держави в часи Гетьманщини і це одне з найдавніших прижиттєвих зображень Мазепи", – розповідає Ольга Ковалевська.
І. Бернігерот. Верховний військовий вождь запорізьких козаків Іван Мазепа (латинь). Німецька гравюра першої половини XVIII ст.
Чи є шанс на повернення?
Дзвін Мазепи – це, безумовно, українська спадщина. Але що про це говорять юристи?
"На момент існування СРСР, начебто, нічого незаконного не відбувалося", – розповідає один з провідних українських юристів у сфері культурної спадщини та права інтелектуальної власності Андрій Карнаухов.
"Здійснювалися експонування в інших республіках або, наприклад, під час Другої світової війни вивезення колекцій з окупованих територій. Коли переглядаєш в контексті сьогоднішніх дій, то розумієш, що росія, як тоді, так і на сьогодні, намагається позбавити ідентичності й цих атрибутів ідентичності певної нації. І Україна як кістка в горлі, на сьогодні, у росії", – додає Андрій Карнаухов.
На сьогодні публічних заяв щодо необхідності повернення дзвону в Україну не знайдено, – зазначають автори подкасту. А ця частинка нашої матеріальної культури та історії, як і тисячі інших, і надалі залишається на території країни-агресорки. Схоже, що битва за нашу вкрадену матеріальну спадщину ще попереду.
Слідкуйте за нами в Telegram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
